Читати книгу - "Гаррі Поттер і келих вогню"

заперечив Гаррі. - Якби це було щось серйозне, то вони б комусь розповіли. Наприклад, Дамблдорові.

Рона, однак, щось муляло.

- Що таке? - спитала його Герміона.

- Ну.. - повільно почав він, - не знаю, чи вони б розповіли. Вони... останнім часом тільки й думають, щоб заробити грошей. Я це помітив, коли часто з ними бував... тоді, коли... ну, знаєте...

- ...коли ми не розмовляли, - докінчив за нього речення Гаррі. - Так, але шантаж...

- Їм не дає спокою ідея з крамницею жартів, - пояснив Рон. - Спершу я думав, що вони просто хочуть подратувати маму, але виявилося, що так і є, що вони й справді хочуть її відкрити. У Гоґвортсі їм залишилося вчитися лише рік, і вони постійно торочать, що час подумати про майбутнє, а тато їм не допоможе, і, щоб відкрити крамницю, їм потрібне золото.

Після цих слів занервувала Герміона.

- Так, але... Вони ж не робитимуть нічого протизаконного, щоб те золото роздобути?

- Не робитимуть? - Рон скептично гмикнув. - Не знаю... Правила порушувати вони полюбляють.

- Але тут ідеться про закон, - перелякалася Герміона. - Це ж не якісь там нещасні шкільні правила... Тут сидінням після уроків не обійдеться... За шантаж карають страшніше! Роне... може, тобі слід повідомити Персі...

- Ти що, здуріла? - вигукнув Рон. - Повідомити Персі? Та він зробить так, як Кравч - він їх видасть. - Рон глянув на вікно, в яке вилетіла сова Фреда й Джорджа. Тоді сказав:

- Пішли снідати.

- Думаєте, до професора Муді йти ще зарано? - спитала Герміона, коли вони спускалися гвинтовими сходами.

- Зарано, - кивнув Гаррі. - Якщо ми розбудимо його на світанку, він подумає, що ми хочемо напасти на нього сонного, і підсмажить нас крізь двері. Зачекаймо до першої перерви.

Урок з історії магії ще ніколи не тягся так довго. Гаррі увесь час позирав на Ронів годинник, бо свій нарешті викинув, але й Ронів ішов так повільно, що, здавалося, теж зупинився. Усі троє були такі втомлені, що з превеликою радістю поклали б голови на парти й позасинали. Навіть Герміона не конспектувала, а мовчки сиділа, підперши голову руками, й сонними очима дивилася на професора Бінса.

Коли нарешті пролунав дзвінок, вони побігли до класу захисту від темних мистецтв. Там у дверях вони наштовхнулися на професора Муді. Він також мав стомлений вигляд. Повіка нормального ока опустилася, від чого обличчя здавалося ще перекошенішим.

- Професоре Муді! - закричав Гаррі, проштовхуючись до нього крізь юрбу.

- Здоров, Поттере, - прогарчав професор. Його магічне око стежило за зграйкою першокласників, які заклопотано кудись бігли. Око повернулося зіницею всередину голови й спостерігало за учнями, аж доки ті звернули за ріг. Тоді Муді заговорив знову:

- Заходьте.

Він відступив убік, щоб пропустити їх у порожній клас, а тоді, зачинивши двері, пошкутильгав за ними.

- Ви його знайшли? - спитав Гаррі без жодних передмов. - Знайшли містера Кравча?

- Ні, - відказав Муді. Він сів за стіл, зі стогоном випростав дерев'яну ногу й витяг свою баклагу.

- Ви користувалися картою? - поцікавився Гаррі.

- Аякже, - сказав Муді, роблячи ковток. - Узяв приклад із вас, Поттере. Замовлянням-викликанням переніс її зі свого кабінету до лісу. Кравча ніде не було.

- То він що, роз'явився? - запитав Рон.

- Роне, на території школи не можна роз'являтися! - сказала Герміона. - Є й інші способи зникнути. Правда, пане професоре?

Магічне око Муді злегка тремтіло, втупившись у Герміону.

- Ви теж могли б подумати про кар'єру аврора, - сказав він їй. - Правильно міркуєте, Ґрейнджер.

Герміона аж почервоніла від задоволення.

- Він не став невидимим, - міркував уголос Гаррі, - бо карта показує невидимих людей. Тому він мусив покинути територію.

- Але чи за власним бажанням? - нетерпляче промовила Герміона. - Чи, може, його хтось змусив?

- Ага, хтось міг затягти його на мітлу і чухнути звідси, - швидко сказав Рон, з надією дивлячись на Муді, наче теж хотів почути, що має хист аврора.

- Не можна відкидати й викрадення, - прогарчав Муді.

- А як ви вважаєте, - спитав Рон, - чи не може він бути у Гоґсміді?

- Може бути де завгодно, - знизав плечима Муді. - Безсумнівно лише те, що його немає тут.

Він позіхнув так широко, що аж порозтягувалися шрами. Виявилося, що в його скривленому роті бракує багатьох зубів. Тоді сказав:

- Дамблдор мені розповів, що ви себе уявили слідчими. Та ви нічим Кравчеві не поможете. Його тепер шукатиме міністерство, Дамблдор уже доповів. А ви, Поттере, зосередьтеся на третьому завданні.

- Що? - не зрозумів Гаррі. - А, так...

Відучора Гаррі жодного разу не згадав про лабіринт.

- Це завдання якраз для вас, - сказав Муді, дивлячись на Гаррі й чухаючи своє неголене підборіддя. - Дамблдор каже, що ви вже багато разів давали собі раду з такими речами. Ви ще в першому класі, якщо не помиляюся, подолали безліч перешкод на шляху до філософського каменя.

- Йому допомагали, - не втерпів Рон. - Ми з Герміоною.

Муді засміявся.

- Ну, то поможіть йому підготуватися і до цього завдання. Якщо Гаррі не виграє, я страшенно здивуюся, - сказав він. - А тим часом... постійна пильність, Поттере. Постійна пильність. - Він ще раз ковтнув зі своєї баклаги, а його магічне око крутнулося до вікна, в якому виднілося верхнє вітрило дурмстрензького корабля.

- А ви, - звичайне око Муді дивилося на Рона й Герміону, - весь час тримайтеся біля Поттера. Гаразд? Я пильно за всім стежу, та все ж... очей ніколи не буває забагато...

*

Сова від Сіріуса прилетіла наступного ранку. Вона спурхнула до Гаррі тієї ж миті, коли біля Герміони приземлилася руда сова зі свіжим номером «Щоденного віщуна» в дзьобі. Герміона схопила газету, переглянула кілька перших сторінок і вигукнула:

- Ха! Вона не винюхала про Кравча! - а тоді приєдналася до Гаррі й Рона, що читали Сіріусового листа з його міркуванням про позавчорашні події.

Гаррі, що це ти собі думаєш, ходячи в ліс з Віктором Крумом? Поклянися, з наступною совою, що ні з ким більше ночами не гулятимеш. У Гоґвортсі з'явився хтось страшенно небезпечний. Мені цілком зрозуміло, що цей «хтось» намагався перешкодити Кравчеві зустрітися з Дамблдором. Цілком можливо, що ти був у темряві за якихось кілька кроків од нього. Тебе могли вбити.

Твоє прізвище потрапило в Келих Вогню не випадково. Якщо хтось намагається на тебе напасти, то це його останній шанс. Тримайся біля Рона та Герміони, не виходь з