Читати книгу - "Убивчий білий, Джоан Роулінг"

велику каблучку з аметистом одного кольору з домашньою сукнею. Хтось — мабуть, Ґерайнт — сказав Деллі, що ці кольори пасують один до одного. Страйк знову відчув непроханий укол співчуття.

— Кінвара не казала, яким саме чином вона дізналася про невірність чоловіка?

— Ні-ні, то був просто ледь зв’язний потік гнівних і згорьованих слів, ніби в маленької дитини. Вона повсякчас казала: «Я його кохала, а він мене ніколи, то все була брехня». Я ніколи не чула такого неприхованого горя, навіть на похороні чи біля присмертних. Доти я з Кінварою хіба тільки віталася. Вона поводилася так, ніби навіть не пам’ятає, які між нами стосунки.

Делла відпила ще вина.

— Ми можемо повернутися до Малліка? — спитав Страйк.

— Так, звісно,— одразу озвалася Делла.

— У ранок, коли помер Джаспер Чизвелл,— то було тринадцяте,— ви були тут, удома?

Запала тривала пауза.

— Чому ви мене про це питаєте? — іншим голосом поцікавилася Делла.

— Бо хочу перевірити історію, яку чув,— відповів Страйк.

— Ви про те, чи був Аамір того ранку тут зі мною?

— Саме так.

— Ну, це щира правда. Я послизнулася внизу і розтягнула зап’ясток. Викликала Ааміра, він прийшов. Хотів відвезти мене до травматології, але потреби не було. Я могла рухати всіма пальцями, знадобилося тільки трохи допомоги зі сніданком.

— Ви подзвонили Малліку?

— Що? — перепитала вона.

То було старе як світ, цілком зрозуміле «що?» людини, яка боїться, що десь помилилася. Страйк здогадувався, що в голові жінки в чорних окулярах зараз дуже швидко миготять думки.

— Ви подзвонили Ааміру?

— А що? Що він вам сказав?

— Він каже, що ваш чоловік особисто пішов до нього додому і покликав сюди.

— О,— мовила Делла, а тоді: — Звісно, так, я забула.

— Забули? — м’яко спитав Страйк.— Чи просто підтримуєте їхню версію?

— Забула,— твердо відповіла Делла.— Коли я кажу, що «викликала» його, то не маю на увазі телефон. Я маю на увазі, що саме покликала його. За посередництва Ґерайнта.

— Але якщо Ґерайнт був тут, коли ви послизнулися, хіба він не міг допомогти вам зі сніданком?

— Гадаю, Ґерайнт хотів, щоб Аамір переконав мене поїхати до травматології.

— Ага. Отже, ідея піти до Ааміра належала не вам, а Ґерайнту?

— Я вже не згадаю,— відповіла Делла, а тоді додала, суперечачи сама собі: — Я досить сильно впала. У Ґерайнта хвора спина, звісно, він хотів, щоб йому допомогли, і я подумала про Ааміра. А потім вони удвох переконували мене поїхати до лікарні, але в тому не було потреби. Просто потягнула зап’ясток.

За мереживними фіранками сутеніло. В чорних Деллиних окулярах відбивалося неоново-червоне сонце при заході.

— Я дуже хвилююся за Ааміра,— повторила вона приглушено.

— Ще кілька питань, і закінчимо,— запевнив Страйк.— Джаспер Чизвелл перед повною кімнатою людей натякав, що знає про Малліка дещо брудне. Можете мені щось про це розказати?

— Так, власне, після тієї розмови,— тихо відповіла Делла,— Аамір і заговорив про звільнення вперше. Після того я відчула, що він віддалився від мене. А тоді ви його добили, так? Прийшли до нього додому, знущалися.

— Я не знущався, місіс Вінн...

— Ліват, містере Страйк, ви хіба не дізналися, що це таке? Ви ж були на Близькому Сході?

— Так, я знаю, що це означає,— буденно відповів Страйк.— Содомію. Чизвелл погрожував, що викаже Ааміра...

— Від того, що сказали би правду, Аамір би не постраждав, оце вже ні! — з силою мовила Делла.— Не сказати, що це дуже важливо, але він, власне, не ґей!

Симфонія Брамса все грала, на смак Страйка, то похмура, то зловісна; духові й струнні змагалися в дії на нерви.

— Хочете правду? — гучно спитала Делла.— Аамір протестував проти лапання й домагань з боку високопоставленого чиновника, чиї «ігри» з молодиками — то ні для кого не секрет, а радше привід для жартів! А коли добре вихований хлопчик-мусульманин утрачає самовладання і дає ляпас високопосадовцеві, як гадаєте, котрого з двох засуджуватимуть? Про котрого підуть принизливі чутки, кого виженуть з роботи?

— Гадаю,— мовив Страйк,— що не сера Кристофера Баррокло-Бернза.

— Звідки ви знали, що я говорю про нього? — різко спитала Делла.

— Він же досі на тій роботі, так? — поцікавився Страйк, ігноруючи питання.

— Та звісно! Всі знають про його безневинні пустощі, але ніхто не хоче про них говорити. Я багато років намагаюся якось уплинути на цього Баррокло-Бернза. Коли я дізналася, що Аамір покинув програму з впровадження етнічного розмаїття за сумнівних обставин, то розшукала його. Коли я його знайшла, хлопчик був у жалюгідного стані, абсолютно жалюгідному. Мало було обриву зіркової кар’єри, ще й знайшовся злий кузен, який пустив чутку, ніби Ааміра звільнили за гомосексуальну поведінку на роботі. Батько Ааміра — не такий чоловік, що прихильно поставиться до сина-ґея. Аамір опирався спробам батьків одружити його з дівчиною, яку вони вважали годящою. Був страшний скандал і повний розрив. Цей блискучий молодик утратив усе — рідних, дім, роботу — за якісь кілька тижнів.

— І ви втрутилися?

— У нас із Ґерайнтом просто за рогом був порожній будинок. Гам жили наші матері. Братів і сестер ані в мене, ані в Ґерайнта немає. Дбати про наших мам з Лондона ставало чимдалі важче, тож ми привезли їх з Вельса сюди й оселили разом у будинку за рогом. Мама Ґерайнта померла два роки тому, моя мама — цього року, тож будинок стоїть порожній. Оплати оренди ми не потребували. Здавалося цілком слушним, що Аамір там житиме.

— І що, це була просто безкорислива доброта? — спитав Страйк.— Ви не думали, який зиск могли з нього мати, коли пропонували йому житло і роботу?

— В якому сенсі «зиск»? Він дуже розумний молодик, на будь-якій посаді від нього...

— Ваш чоловік силував Ааміра добути компромат на Джаспера Чизвелла з міністерства закордонних справ, місіс Вінн. Фотографії. Він змушував Ааміра звернутися по них до сера Кристофера.

Делла потягнулася до свого келиха, трохи не донесла руку до ніжки і перекинула келих кісточками пальців. Страйк кинувся вперед, щоб його схопити, але запізно: тонким батогом червоне вино намалювало параболу в повітрі й заплямувало бежевий килим, келих з глухим стукотом упав поруч з плямою. Ґвінн підвелася і підійшла до розлитого вина, з цікавістю понюхавши пляму, що розповзалася.

— Дуже багато?