Читати книгу - "Дона Флор та двоє її чоловіків"

й залишиться, щоб заплатити за кімнату і два тижні не перейматися своїм голодним завтра.

«Я до ваших послуг, мадам, я завжди до ваших послуг». Мадам Клодетті здалося, що вона чує цей зухвалий, глузливий голос. «Merci, mon chou», — мимоволі вирвалося з її вуст. Мов у давні добрі часи, вона попрямувала до каси отримати гроші. Голодна і змучена стара мадам Клодетта надто багато вистраждала за своє життя, щоби спробувати пояснити все, що відбувалося довкола. Воно ж і так ясно, що то просто якийсь гравець змилувався над старенькою і всунув їй за пазуху одну з поцуплених фішок. Але хай там як, вона подякувала: «Merci, mon chou».

2

ПРОКИНУВШИСЬ, ДОНА ФЛОР РВУЧКО ЗІРВАЛАСЯ З ЛІЖКА: ДОКТОР ТЕОДОРО ВЖЕ СКУПАВСЯ, ПОГОЛИВСЯ і почав одягатися.

— Я проспала все на світі…

— Люба, ти, мабуть, смертельно втомилася, нічого дивного. Це ж не жарти — стільки всього наготувати, організувати такий чудовий вечір та ще й обслуговувати гостей… Тобі треба відпочити. Полеж іще трохи, сніданок мені подасть служниця…

— Полежати? Та ж я не хвора…

Дона Флор миттю зібралась: уранці вони завжди разом пили каву і вона готувала чоловікові кускусові кнедлі, тільки їй вдавалося замісити тісто до смаку Теодоро, легке та пухке.

Вона втомилася, так, але зовсім не через вчорашнє свято; це була втома від недоспаної, як колись було, ночі, ночі напруженого вслухання у кожен крок знадвору. До того ж вона хвилювалася чи не помітив бува Теодоро чогось дивного в її поведінці, адже хоч учора була не середа і навіть не субота, а дона Флор одягла той прозорий мереживний пеньюар з їхньої першої шлюбної ночі.

— Який приємний спогад, люба, — сказав доктор. — А знаєш, є дати, що не відзначити їх — просто злочин, тож вибачай, якщо я сьогодні відступлюся від нашого календаря… — він завжди такий галантний, яка б жінка встояла?

Дона Флор погодилася, попри свої розбурхані почуття. На її вустах іще лишився солодкавий слід палкого поцілунку, на язику тлів такий рідний присмак її Гульвіси, та натомість вона отримала лише прісний і сухий дотик вуст Теодоро, яким він звично розпочинав їхні любощі.

Від того всеохопного сум’яття дона Флор геть розгубилася, геть втратила відшліфований за рік життя ритм до спільного і такого цнотливого задоволення з Теодоро. Вона була відсутня, як і тієї першої шлюбної ночі в Паріпе, і чоловікові не відразу вдалося подолати її скутість. Але, на щастя, якщо він і помітив якусь дивну поведінку дружини, то списав її на втому через організацію їхнього свята.

Рано-вранці, коли перший боязкий промінь спроквола торкнувся стін кімнати, дона Флор почула віддалені легкі кроки і мов упала у важкий безконечний сон, ніби після снодійного.

Вона взула домашні капці, накинула поверх нічної сорочки квітчастий халат, зачесалася й пішла в кухню. Та йдучи через вітальню, помітила голого Гульвісу, який безсоромно розлігся на канапі у всій своїй красі. Довелося розбудити його, перш ніж братися за кускус (із кухні вже чути було м’який аромат свіжої кави, що її варила покоївка). Дона Флор торкнулася Гульвісиного плеча, а він, ледь розплющивши одне око, пробубонів:

— На Бога, дай мені трохи поспати, я допіру прийшов…

— Ти не можеш тут у вітальні спати…

— Чому це?

— Я вже казала тобі: мені незручно…

Він невдоволено знизав плечима.

— А до чого тут я?.. Дай спокій…

— Знову ти за своє… Ну, будь ласка, Гульвісо, молю тебе!

Він знову розплющив очі й ліниво всміхнувся.

— Ну гаразд, дурненька, піду в спальню… Мій колега вже вийшов звідти?

— Твій колега?

— Атож, твій доктор… Хіба ж ми обидва не чоловіки тобі? Отже — колеги, кохана моя… — він лукаво поглянув на неї.

— Гульвісо! Негайно облиш свої жарти!..

Промовила це занадто голосно, і відразу ж із кухні пролунав голос служниці:

— Ви щось сказали, доно Флор?

— Емм… Так, я казала, що йду готувати кнедлі…

— Не гнівайся, кохана… — мовив Гульвіса, ліниво встаючи з дивана.

Він простягнув руку, намагаючись пригорнути дону Флор — ох, ця цнотлива голизна! — але вона випручалась.

— Ти геть сказився…

У коридорі чоловіки перетнулися і, дивлячись, як вони проходять один крізь одного, дона Флор відчула ніжність до них обох, таких різних, але все одно її чоловіків перед Богом і державою. «Колеги», — подумала вона всміхнено, та відразу ж схаменулася: «Господи милосердний, я вже стаю така ж безсоромна, як Гульвіса». А той лише по-змовницькому підморгнув їй і потягнувся до доктора язиком, здійснюючи низку порнографічних жестів. Дона Флор розізлилася. Ні, вона не терпітиме його хуліганських витівок, цих його безсоромних коників, брутальних двозначних натяків, і що ж це врешті-решт таке! Уже пора йому навчитися пристойно поводитися в порядному товаристві, у її домі.

Гладенько поголений доктор уже вдягнув жилет, піджак і лагідно промовив до неї:

— Ми сьогодні припізнилися, люба…

«Боже, мої кнедлі…» — спохопилася дона Флор і побігла на кухню.

3

ПІД КІНЕЦЬ ЗАНЯТЬ ІЗ РАНКОВОЮ ГРУПОЮ, КОЛИ САМЕ ВИРІШУВАЛИ, хто з дівчат приготує солодощі, які вчилися робити на попередньому занятті, дона Флор усім своїм єством відчула присутність Гульвіси, хоч поки що й не бачила його.

Вона ніяк не могла звикнути, що, крім неї, ніхто його не бачить, тому, зустрівшись із ним поглядом, коли він голий сидів собі отак безсоромно за столом, дона Флор аж здригнулася всім тілом. Але жодна з учениць ніяк на це не відреагувала: звісно ж, вони його не бачили, це була винятково її прерогатива — насолоджуватися красою свого голого першого чоловіка.

Учениці й далі безтурботно сміялися й жартували, навіть близько не здогадуючись, що серед них, у чому мати народила, сидить чоловік, витріщаючись на кожну і вивчаючи принади найсимпатичніших дівчат. Ну от, знову він за своє, знову зриватиме їй заняття й фліртуватиме з ученицями. Коли вже так, він іще має розповісти про ту хитрющу й підступну Інес Васкес дос Сантос.

Весело та грайливо пританцьовуючи, він тричі обійшов навколо поважної креолки Зулміри Сімоенс Фагундос з розкішними стегнами та величними бронзовими персами, особистої секретарки могутнього магната сеньйора Пеланкі Моуласа.

Схвально прицмокуючи на її стегна, Гульвісі раптом спало на думку на власні очі переконатися, а чи й справді її перса були відлиті з бронзи, не просто ж так спокусливо та пружно настовбурчилися пиптики. Тож він злетів у повітря, перевернувся догори дриґом і зазирнув простісінько в декольте красуні.

Дона Флор аж заніміла з жаху: вона оце вперше побачила, як легко та впевнено вдається Гульвісі зависати в повітрі; він вільно пересувався у будь-якій позі, навіть униз головою, залітаючи то зліва, то справа, щоб якнайкраще роздивитися дівочі груди.

Учениці не могли його бачити, але,