Читати книгу - "Анексія: Острів Крим"

тільки вони. Вони діють так, як їм заманеться: то тут, то там застосовують силу проти суверенних держав, вибудовують коаліції за принципом „хто не з нами, той проти нас“».

Використав Путін і низку інших маніпулятивних тверджень, зокрема говорячи, що до влади в Україні, унаслідок повалення режиму Януковича, прийшли націоналістичні, антисемітські та бандерівські сили. Він учергове підтримав власну пропаганду, лякаючи всіх міфічними бандерівцями в Криму: «Але він ніколи не буде бандерівським! Крим — це наше спільне надбання й найважливіший фактор стабільності в регіоні. І ця стратегічна територія повинна перебувати під сильним, стійким суверенітетом, який за фактом може бути тільки російським сьогодні. Інакше, дорогі друзі (звертаюся і до України, і до Росії), ми з вами — і росіяни і українці — можемо взагалі втратити Крим, причому в недалекій історичній перспективі».

Традиційно лякав Путін кримчан і «агресивним блоком НАТО»: «Нагадаю також, що в Києві вже пролунали заяви про якнайшвидший вступ України в НАТО. Що означала б ця перспектива для Криму й Севастополя? Те, що в місті російської військової слави з’явився б натовський флот, що виникла б загроза для всього півдня Росії — не якась ефемерна, абсолютно конкретна. Усе, що реально могло б статися, це все те, що реально могло б статися, якби не вибір кримчан. Спасибі їм за це. <…> Ви знаєте, я просто не можу собі уявити, що ми будемо їздити в Севастополь у гості до натовських моряків».

Путін також зробив традиційний для себе в останні роки різкий випад на адресу США та їхніх союзників, зазначивши, що «у випадку з Україною наші західні партнери перейшли межу, поводилися грубо, безвідповідально й непрофесійно», не замислюючись про наслідки. У результаті, за словами Путіна, «Росія опинилася на межі, від якої не могла вже відступити».

Кремлівські джерела повідомляли, що більшість слухачів у Георгіївському залі під час виступу Путіна перебували в стані, близькому до ейфорійного. На думку генерального директора Міжнародного інституту політичної експертизи Євгєнія Мінчєнка, це був чи не найбільш емоційний виступ Путіна за всю його кар’єру. Мінчєнко також висловив переконання, що більшу частину тексту Путін писав сам.

Своєю чергою, авторитетний оглядач видання Bloomberg Леонід Бершидський заявив, що «кримська промова» Владіміра Путіна «ознаменувала безсоромне відродження Росії як безпринципного, непередбачуваного гравця у світі, де брехня, напівправда, погані прецеденти та сировина замінюють будь-які види нормативно-правової бази. Хоча такий світ раніше існував тільки в путінській голові, зараз він реальний, як і приєднання Криму».

За оцінками The New York Times, «виступ Путіна був пронизаний агресивною націоналістичною й антизахідною риторикою. У своїй промові російський президент зазначив, що передбачав економічні санкції Заходу й підготувався до них. При цьому санкції США та Євросоюзу вдарять [на думку Путіна. — Прим. ред.] насамперед по їхній же економіці».

Після цієї промови президент РФ Владімір Путін, нелегітимний прем’єр-міністр Криму Сергій Аксьонов, голова Верховної Ради Криму Володимир Константинов, а також «уповноважений представник міста Севастополь» Алєксєй Чалий підписали «Договір між РФ і Республікою Крим про прийняття в Російську Федерацію Республіки Крим та утворення у складі Російської Федерації нових суб’єктів».

Прес-служба Кремля повідомляла: «Згідно з Угодою з дня прийняття в Російську Федерацію Республіки Крим та утворення у складі Російської Федерації нових суб’єктів і до 1 січня 2015 року діє перехідний період, протягом якого врегульовуються питання інтеграції нових суб’єктів Російської Федерації в економічну, фінансову, кредитну та правову системи Російської Федерації, до системи органів державної влади Російської Федерації, а також питання виконання військового обов’язку й несення військової служби на територіях Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя»687.

Преамбула Договору починалася з традиційного для подібного обґрунтування твердження в стилі радянської дипломатії — про «історичну спільність народів», «сформовані між ними зв’язки», «принцип рівноправності та самовизначення народів, закріплений у Статуті Організації Об’єднаних Націй», «загальну волю своїх народів, нерозривно пов’язаних спільністю історичної долі» та «вільне й добровільне волевиявлення народів Криму на загальнокримському референдумі».

В. о. Президента України Турчинов відреагував на промову Путіна своєю заявою: «Тимчасова окупація Автономної Республіки Крим не дозволить РФ реалізувати свої загарбницькі плани. <…> Ми хочемо попередити президента Путіна, який несе безпосередню відповідальність за цю провокацію, політичне керівництво РФ, що вони відповідатимуть перед усім світом за ті злочини, які вони сьогодні творять на території нашої країни. <…> Крим був і буде частиною нашої країни. Це позиція України й усіх цивілізованих країн світу. Це дуже небезпечна політична гра. Це провокація не тільки проти нашої країни. Це спроба дестабілізувати ситуацію в регіоні, в Європі та всьому світі»688.

У той же час севастопольські сепаратисти сподівалися на економічну співпрацю з Україною, як заявив Алєксєй Чалий: «Докладатимемо всіх зусиль для того, щоби не рвати існуючі економічні зв’язки.

З нашого боку ніяких ініціатив у цьому плані не буде. Нічого „торпедувати“ ми не будемо. Ми намагатимемося пройти цей етап таким чином, щоби мінімально постраждали люди по обидві сторони кримського перешийка. Дуже хотів би сподіватися, що влада в Києві нарешті усвідомлює, що те, що трапилося, — незворотне, і треба починати домовлятися»689.

Завдяки своїй жорсткій позиції країни G7, не вагаючись і не гаючи часу, ухвалили цього дня рішення про призупинення членства Росії у G8 — відповідну заяву зробив міністр закордонних справ Франції Лоран Фабіус в інтерв’ю радіо Еиrope-1: «Росія повністю ізольована, а її дії викликали негативну реакцію як в ЄС, США, так і в Японії. Міністр зазначив, що навіть союзник Росії КНР під час голосування в ООН утримався, хоча зазвичай голосує разом із РФ». Міністр також заявив, що зараз членство Росії в G8 призупинене, а подальші дії залежатимуть від поведінки влади країни690.

Із перших днів після референдуму кримська влада повністю відмовилася від усіх своїх попередніх домовленостей та заяв. Так, раніше Сергій Аксьонов божився, що жодних дій проти українських військових і їхнього майна на півострові не буде, але цього дня видав указ: «Узяти до відома, що майно, зокрема військова техніка, озброєння, що перебуває в господарському віданні або оперативному управлінні з’єднань, військових частин і