Читати книгу - "Ангельський вибір, Дар’я Дзвін"

— Це було її рішення. Вона любила тебе найбільше на світі і готова була віддати все заради дитини. Вона знала, на що йшла. Лікарі їй казали, що вагітність просувається тяжко. Запам'ятай: це не твоя вина, просто так сталося. Минулого вже не змінити, та й нічого змінювати.

В цьому не було моєї провини. Моя мати померла через силу, яка була в її дитині і висмоктувала з неї життєву енергію. Я розуміла це, але серце відмовлялося приймати. Воно надто сильно любило жінку, яка дарувала йому життя і віддала натомість своє. Яку навіть не пам'ятало, але чиє зображення завжди знаходилося поруч.

Мені захотілося потягнутися до медальйону, але Хенк міцно стискав мої руки.

Наступне питання застрягло у горлі. Я проковтнула грудку смутку і тихо сказала:

— Як це було?

— Що? — не зрозумів Здоровань.

У мене почались тремтіти губи.

— Як померла мати? — Мій голос здригнувся.

На очі навернулися сльози. Довелося опустити голову.

— Ти пам'ятаєш, як це було? Як ти дізнався про… неї?

Біль, співчуття, скорбота оточили мене. Я не могла дихати. Його та мої емоції переплелися і атакували мене сильніше за цунамі.

Занадто багато почуттів.

Я задихалася. Мені варто було піти звідти, але я не могла. Не цього разу.

«Все має бути інакше».

Серед цієї бурі відчула присутність Ейдена. Він був у своїй кімнаті весь цей час, але тепер опинився буквально за кілька кроків. Демон плавними кроками перетнув кухню і став позаду мене. Потім поклав руки мені на плечі і стиснув їх.

— Бачу, у вас тут серйозна розмова. Прошу не звертати уваги на мою присутність.

Несподівано для мене, емоції Хенка стали менш відчутними. Їхній напір спав, а мені вдалося дихати через раз. Я ніби опинилася в куполі, до якої доходили лише відлуння емоцій. Це як чути слова під водою. Звук є, але він здається далеким та відстороненим.

Дихання повернулося в норму, і я змогла знову взяти над собою контроль.

Не знала, що саме Ейден зробив, але цією дією він врятував мене. Його енергія заповнила простір, але на цей раз не тиснула на мене, а відгороджувала від світу. Став відчутнішим запах нічної свіжості та дощу. Міцні руки на плечах стали якорем, що тягнув мене на дно, де були тільки ми вдвох.

Думки повернулися у потрібне русло. Я мала закінчити почате.

— Ти був присутній на пологах?

Хенка не турбувала присутність демона. Здавалося, йому було начхати на це.

— Я… — почав він, але запнувся. На лобі пролягла похмура складка. — Я не пам'ятаю… Здається, ні.

Здоровань не дивився на мене. Його погляд був спрямований убік.

— А що було потім? — обережно спитала в нього.

— Я пішов у її палату... — Він замовк і потер потилицю. — Мене записали, як твого батька. Здається, ми про це домовилися заздалегідь. Я пішов… — Хенк знову замовк. — Не пам'ятаю. — Його очі знайшли мої. — Про що ми говорили?

Це питання не на жарт здивувало і налякало мене.