Читати книгу - "Говард Філіпс Лавкрафт. Повне зібрання прозових творів. Том 2"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
88
Приблизно 19 метрів.
89
Через кілька місяців після написання роману ГФЛ зауважив у своєму щоденникові, що почав віддалятися від літератури до вивчення архітектури та старожитностей. У нього також була велика бібліотека з колоніальної історії, архітектури та побуту.
90
The Athenaeum — приватна відкрита бібліотека-читальня, заснована у Провіденсі 1838 року. Її створили переважно для того, щоб мати в колективному доступі рідкісні видання, багато з яких завозили з Англії. ГФЛ не був членом Атенеума, але часто туди навідувався, оскільки жив неподалік. Одним із відвідувачів читальні був Едґар По.
91
Піля́стра — плаский вертикальний прямокутний у плані виступ на поверхні стіни, який зовні схожий на колону.
92
Невеличкі суденця, призначені для плавання вздовж посіченої невеличкими затоками берегової лінії — «шхерів».
93
ГФЛ недарма обрав таку дату: вона збігається із початком відьомського переполоху в Салемі. Звинувачення у відьомстві почалися першого березня.
94
Роджер Вільямс, який заснував Род-Айленд 1636 року, утік з Массачусетса через те, що бостонська пуританська верхівка несхвально ставилася до баптизму. Невдовзі по тому ще двоє релігійних дисидентів — Семюел Ґортон та Анна Гатчинсон — поселилися в його колонії. Хартія 1663 року офіційно затвердила проголошену Вільямсом повну свободу віросповідання у своїй колонії.
95
Міст збудований 1660 року. Свого часу він був найширшим у світі, та згодом зносився і в 1711–1713 роках був відбудований.
96
Вест-Індії, себто Карибських островів, та Ост-Індії — справжньої Індії.
97
Нарраґансетти — індіанське плем’я, яке заселяло територію Род-Айленда, а також частини сучасних Коннектикута та Массачусетса. Роджер Вільямс, який заснував штат Род-Айленд, викупив у племені частину їхніх земель під місто Провіденс. Плем’я майже вимерло внаслідок воєн та епідемій, але 1880 року влада штату визнала 324 людини членами племені нарраґансеттів.
98
Тигель — посудина для нагрівання, висушування, спалювання або плавлення металів.
99
Науковці й алхіміки доби Відродження. Парацельс (справжнє ім’я Філіп Ауреол Теофраст Бомбаст фон Гогенгайм, 1493–1541) — німецько-швейцарський медик. Ґеорґіус Аґрікола (Ґеорґ Павер, 1494–1555) — німецький вчений, мінералог. Ян Баптист ван Гельмонт (1580–1644) — бельгійсько-голландський хімік, головно відомий за відкриття вуглекислого газу. Франциск Сільвій (1614–1672) — німецький вчений, який заснував ятрохімічну школу медицини і вважав, що всі біологічні явища базуються на хімічних реакціях. Йоганн Рудольф Ґлаубер (1604–1668) — німецько-голландський хімік, займався солями і кислотами. Роберт Бойль (1627–1691) — англо-ірландський хімік, співзасновник Лондонського королівського товариства. Герман Бургаве (1668–1738) — голландський лікар, головна заслуга якого у тому, що він зібрав і систематизував більшість відомих на той час медичних відкриттів. Йоганн Йоахім Бехер (1635–1682?) — німецький хімік, який вивів теорію горіння, що привела Ґеорґа Ернста Шталя (1660–1734) до теорії флогістону.
100
Гермес Трисмегіст (тричі великий Гермес) — гіпотетичний автор низки окультних та алхімічних праць, написаних давньогрецькою та латиною в межах І—ІІІ ст. н. е. Луї Ніколя Менар опрацював їх і видав 1866 року, тож для Кервена 1746 року було дещо проблемно володіти цією редакцією.
101
«Бесіда філософів», або «Товариство філософів» (публ. 1613) — праця італійського алхіміка Ґульєльмо Ґратаролі (1516–1568).
102
Ґебер — єдине відоме ім’я алхіміка, який жив у XIV ст. Вказаної праці серед його книг, які дійшли до нас, немає. Можливо, ГФЛ мав на увазі De Investigationis Perfecti Magisterii — одну з частин De Alchimia Libri Tres (1531).
103
Артефіус (XII ст.) — алхімік, якому приписують авторство праці Clavis Majoris Sapientiae (публ. 1609).
104
Збірка єврейської окультної літератури, в якій розкриваються принципи кабалістики і подаються коментарі до Тори.
105
Albertus Magnus (1200?—1280) — домініканець, учитель Томи Аквінського; займався, зокрема, алхімією, за що після смерті здобув славу серед окультистів. Петрус Джеммі підготував перше 21-томне видання його праць (1651).
106
Рамон Ллулл (1232/33–1315/16) — каталонський містик і неоплатоніст. Працю Arsmagna написав 1305–1308, Лазар Цецнер видав її 1598 року.
107
Роджер Бейкон (1220?—1292?) — британський філософ, францисканець. Йому приписується авторство найголовнішої книги з алхімії Speculum Alchemiae (1541). Існування Thesaurus Chemicus не підтверджене.
108
Роберт Фладд (1574–1637) — британський лікар, містик і окультист. Його праця Clavis Philosophiaeet Alchymiae була вперше опублікована 1633 року.
109
Йоганн Трітеній (1462–1516) — німецький алхімік і маг, написав працю Про Філософський камінь (публ. 1619).
110
Звичаї мусульман Індії — праця Джафара Шаріфа, яку переклав англійською Ґ. А. Герклотс у 1832 році. Схоже, ГФЛ натрапив на цю книгу в Encyclopaedia Britannica у статті «Magic», оскільки там не зазначена дата публікації перекладу, а Кервенові було б нелегко її отримати за 100 років до того.
111
Тут ГФЛ згадує т. зв. тристоронню торгівлю, коли з Нової Англії до Африки везли ром та інший крам, там за це купували рабів і доправляли до Вест-Індії, обмінювали їх на цукор, патоку тощо, і потім ці товари знову везли до Нової Англії. Корабельні магнати Род-Айленда були найбільше задіяні в такому бізнесі у XVIII ст.
112
Представники власника вантажу на кораблі.
113
Чотири найбільші порти Вест-Індії у XVIII ст.
114
Королівські (британські) війська у той час прямували до Нової Франції (Канади) через Семилітню війну 1756–1763 років, у якій британці та французи воювали за колонії.
115
Лоялісти — британські колоністи Північної Америки, які зайняли під час Війни за незалежність США 1775–1783 років сторону метрополії, тобто виступали за збереження північноамериканських колоній у складі Сполученого Королівства. Оскільки пастор був лоялістом, то прихильно ставився до англіканців.
116
Стівен Гопкінз та Семюел Ворд були великими політичними та особистими противниками упродовж 13 років після обрання Гопкінза губернатором 1755 року. Їхні суперечки були уособленням економічної та політичної ворожнечі між Провіденсом (який переважно підтримував Гопкінза) та Ньюпортом (який підтримував Ворда). 1765 року на чолі з Вордом Північний Провіденс на деякий час таки відділився, та через два роки Гопкінз та міська асамблея вирішили приєднатися назад до Провіденса. Гакер-Голл належав Джошуа Гакерові і був
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Говард Філіпс Лавкрафт. Повне зібрання прозових творів. Том 2», після закриття браузера.
