Читати книгу - "Сильмариліон"

дел «жах» — як у Делдуват; делот — «огида» — яку Дор-Даеделот.

дін «мовчазний» — як у Дор-Дінен; пор.: Рат-Дінен — Мовчазна Вулиця в Мінас-Тіріті — й Амон-Дін — один із сигнальних пагорбів Ґондору.

дол «голова» — як у Лоріндол; часто вживається в назвах пагорбів і гір: Дол-Ґулдур, Долмед, Міндоллуін (також Нардол — один зі сигнальних пагорбів Ґондору — та Фануізол — одна з Гір Морії).

дор «земля» (тобто суходіл, на противагу до моря), походить від ндор; трапляється у багатьох синдарських назвах: Доріат, Дортоніон, Еріадор, Ґондор, Мордор тощо. У мові квенья ця основа помилково змішалася з цілком відмінним словом норе — «народ»; тому початково Валіноре означало тільки «народ валарів», а Валандор — «земля валарів», аналогічно Нумен(н)оре — «народ Заходу», а Нумендор — «Західна земля». Квенійське слово Ендор — «Середзем’я» — походило від енед — «середній» — і ндор, що в синдарській утворило Еннор (пор.: еннорат — «середні землі» в пісні А Елберет Ґілтоніел).

драуґ «вовк» — як у Драуґлуін.

ду «ніч, тьмяність» — як у Делдуват, Ефель-Дуат. Походить од давнішого доме (ломе мовою квенья); таким чином синдарське дулін— «соловей» — відповідає ломелінде.

дуін «(довга) ріка» — як в Андуін, Барандуін, Есґалдуін, Малдуін, Таур-ім-Дуінат.

дур «темний» — як у Барад-дур, Караґдур, Дол-Ґулдур, а також у Дуртанґ (замок у Мордорі).

еар «море» (мовою квенья) — як в Еаренділ, Еарраме й у багатьох інших назвах. Синдарське слово ґаер (у Белеґаер), без сумніву, походить од тієї самої первісної основи.

езел «ельф» (синдарською) — як у Аданезел, Арезель, Ґлорезель, Ост-ін-Езіл; також у Перезіли — «Напівельфи».

ейтель «джерело» — як в Ейтель-Іврін, Ейтель-Сіріон, Барад-Ейтель; також у Мітейтель — ріка Сиводжерельна в Еріадорі (назва ріки походить від назви джерела). Див.: кел-.

ел, елен «зірка». Згідно з ельфійською легендою, еле було примітивним вигуком зі значенням «дивіться»: так скрикнули ельфи, кали вперше побачили зірки. Звідси походять стародавні слова кa і елен — «зірка» — та їхні прикметникові форми елда й елена — «зоряний». Ці елементи є частинами дуже багатьох назв. Щодо пізнішого вживання назви елдари див. «Покажчик». Синдарським відповідником елда був езел (езіл — у множині); однак точним відповідником був елез — як в Елезвен.

ер «один», «єдиний» — як в Амон-Ереб (пор.: Еребор — «Самотні Гори»), Ерхаміон, Ерессеа, Еру.

ереґ «колючка, гостролист» — як в Ереґіон, Реґіон.

есґал «ширма, схованка» — як в Есґалдуін.

ехор як в Ехоріат («Окружні Гори») й Орфалх-Ехор; пор.: Раммас-Ехор — «велична стіна зовнішнюю кола» біля Пеленнорських Полів у Мінас-Тіріті.

іа «порожнеча», «первісний хаос» — як у Морія.

іант «міст» — як в Іант-Іаур.

iат «огорожа» — як у Доріат.

іаур «старий» — як в Іант-Іаур; пор.: Іарвайн — ельфійське ймення Бомбадила

ілм- ця основа є у словах Ілмен, Ілмаре, а також в Ілмарін («палаци високих вітрів» — помешкання Манве й Варди на Ойолоссе).

ілуве «цілісність, усе» — як в Ілуватар.

кал- (ґал-) цей корінь, що означає «сяяння», наявний у Калакір’я, калаквенди, Тар-каліон; ґалворн, Ґіл-ґалад, Ґаладріель. Останні два ймення не пов’язані з синдарським галаз — «дерево», хоча ймення Ґаладріель часто пояснюють саме так, змінюючи на синдарський варіант Ґалазріель. У високоельфійській вимові її ім’я звучало Ал(а)- таріель і походило від алта — «сяяння» (ґалад синдарською) та рієль — «увінчана діва» (від кореневого ріґ— «плести, звивати»); тож маємо цілісне значення: «діва, прикрашена сяйливим вінком», тобто волоссям. Кален (ґален) — «зелений» (за етимологією — «світлий») і походить од цього кореня; див. також: аґлар.

кален (ґален) звичайне синдарське слово на позначення «зеленого» — як в Ард-ґален, Тол-Ґален, Каленарзон; також у Парт-Ґален («Зелений Дерен» поблизу Андуіну) та Піннат-Ґелін («Зелені Гребені» в Ґондорі). Див.: кал-.

кам (від камба) «кисть», ідеться, зокрема, про кисть, складену у вигляді чаші, коли особа щось одержує або тримає в ній, — як у Камлост, Ерхаміон.

кано «командир»: од цього квенійського слова походить друга складова частина імен Фінґон, Турґон.

карак цей корінь існує у квенійській формі карка — «ікло», синдарська форма якого — карх — з’являється в Кархарот, а також у Кархост («Форт-Ікло» — одна із Зубчастих Веж при вході до Мордору). Пор.: Караґдур, Карах-Анґрен («Залізні Щелепи» — вал і рів на підступах до Удуна в Мордорі) та Гелкараксе.

каран «червоний», мовою квенья — карне — яку Карантір, Карніл, Орокарни; також у Карадрас (від каран-расс «Червоний Ріг» в Імлистих Горах) і Карніміріе («прикрашений червоними коштовностями» — горобина в пісні Живосміха). Переклад Кархарот (у тексті — «Червона Паща») асоціативно пов’язаний із цим словом; див.: карак-.

квен- (квет-) «казати, говорити» — як у квенди (калаквенди, лайквенди, моріквенди), квенья, Валаквента, Квента Сильмариліон. У синдарському варіанті замість кв маємо п (або б): педо — «говорити» в написі на Західній брамі Морії — відповідає квенійській основі квет-, і у словах Ґандалфа перед брамою: ласто бет ламмен («слухайте слова з моїх уст»); бет — «слово» — відповідає квенійському кветта.

кгелек- «лід» — як у Гелкар, Гелкараксе (квенійське гелка — «лід», «холодний, як лід»). Але у слові Гелеворн першим елементом є синддрське гелез — «скло», — що походить од кгуздулського — кгелед (пор.: Кгелед-зарам — «Дзеркальне Озеро»); Гелеворн означає «чорне дзеркало» (пор.: ґалворн).

кгіл- «іти слідом» — як у гілдори, Гілдоріен, Елухіл.

кел- «відходити», про воду — «відпливати, спливати» — як у Келон; від ет-келе — «витікання води, джерело» — походить, беручи до уваги певну перестановку приголосних, квенійське егтеле, синдарський відповідник якого — ейтель.

келеб «срібло» (мовою квенья — телеп, телпе — як у Телперіон) — як у Келеборн, Келебрант, Келеброс. Келембрімбор означає «срібний кулак», від прикметника келебрін — «срібний» (ідеться не про «виготовлений зі срібла», а про «подібний до срібла відтінком або цінністю») — і паур (мовою квенья — куаре) — «кулак», — часто вживається у значенні «кисть»; квенійська форма згаданого імені — Телперінкуар. Келебріндаль також є поєднанням прикметника келебрін і складника тал, дал — «стопа».

кемен «земля» — як у Кементарі; квенійське слово на позначення землі як горизонтальної поверхні попід менелом — небесами.

кір- «розрізати», «розтинати» — як у Калакір’я, кірт, Анґертас, Кіріт (Нінніах, Торонат). Від його значення «хутко пробиратися крізь щось» походить квенійське кір’я — «гостроносий корабель» (пор.: англійське cutter