Читати книгу - "Поцілуй Першим , Ольга Манілова"

Втуплюю очі в парковку, що видніється через лобове скло, десь із хвилину.

Завжди була впевнена на сто відсотків, що Кулак повіями не гребував. Якось усе це далеким здавалося... Серце опухає від тужливої ломоти. Добре хоч каже "раніше завжди". Я знаю, що Вася не зраджує. Знаю. Але в цю хвилину я так засмучена, що сподіваюся, що водій зараз якось підтвердить, що давно "дівчаток" не привозив.