Читати книгу - "Межовий лицар"

а молодший з Ешфордів отримав в супротивники сіра Ліонеля Баратеона, лицаря, якого всі називали Усміхненим Штормом.

Преденти повернулись назад, на південний кінець поля, очікувати своїх противників. Сір Абелар в срібно-димчатих кольорах, кам’яна спостержна вежа на його щиті коронована вогнем; два Ланністери повністю в малиновому, з емблемою золотого лева Кастелрі Рок; Усміхнений Шторм в золотих шатах, з чорним оленем на грудях та на щиті і залізними оленячими рогами на шоломі; Лорд Таллі носив полосатий червоно-синій плащ з срібними форелями в якості защіпок на кожному плечі. Вони поставили вертикально свої дванадцятифутові списи, поривчастий вітер шарпав прапорці на їх верхівках.

На протилежному кінці поля сквайри підводили бойових коней для захисників, які поправляли свої шоломи і бралися за списи та щити. Розкіш їхніх шат нічим не поступалась вбранню супротивників. Брати Ешфорди в помаранчевих шовках, що розвівались на вітрі, сір Хамфрі в червоно-білих кольорах, лорд Лео на своєму білому жеребці, вкритого попоною із зеленого атласу прикрашеною золотими трояндами, і звичайно Валарр Таргеріен. Молодий принц був верхи на чорному як ніч жеребці, що гармоніювало з кольором чорної броні, списа, щита і попони. На вершині його шолома блищав трьохголовий дракон з розпростертими крилами, емальований в соковитий червоний колір. Його близнюк був зображений на чорному щиті принца. Кожен із захисників мав помаранчеву пов’язку на руці — символ пошани від прекрасної діви.

Коли захисники зайняли свої позиції над полем Ешфорда, запанувала майже абсолютна тиша. А потім прозвучала сурма і тиша вмить змінилась заглушливим гомоном. Десять пар позолочених шпор вдарились в боки десятьох жеребців, тисячі голосів почали кричати, сорок підкованих залізом копит гриміли і рвали траву, десять списів опустились і націлились, поле здавалось сколихнулось, коли захисники та претенденти зійшлись в роздроблюючому зіткненні дерева та сталі. Ще через мить вершники минули один одного, розвертаючись для ще одного заходу. Лорд Таллі похитнувся в сідлі, проте втримався. Коли публіка зрозуміла, що всі десять списів було зломано, над полем загримів захоплений рев. Це був надзвичайно хороший знак для турніру і свідчення високого вміння учасників.

Сквайри подали нові списи бійцям, щоб замінити ними зламанні. Після чого учасники знову пришпорили коней. Данк буквально відчував тремтіння землі у себе під ногами. На його плечах Егг щасливо кричав та розмахував своїми тонкими руками. Молодий Принц проскакав повз них. Данк бачив як кінець його чорного списа ковзнув по спостережній башті на щиті його противника після чого вдарив того в груди. Одночасно з цим спис сіра Абелара розколовся на тріски після удару об нагрудник Валарра. Сірий жербець в срібно-димчатій попоні став на диби через силу удару, а сір Абелар Хайтауер вилетів зі стремен і важко гупнувся на землю.

Лорд Таллі також опинився на землі вибитий з сідла сіром Хамфрі Хардінгом, але одразу скочив на ноги, витягнувши свій півторачний меч. Сір Хамфрі відкинув зламаний спис і зістрибнув з коня, щоб продовжити поєдинок. Сір Абелар натомість вставати не поспішав. Його сквайр вибіг на поле, послабив кріплення шолома і покликав на допомогу. Два служники підняли за руки приголомшеного лицаря і допомогли йому добратись до його тенту. Інші бійці на полі, шість лицарів, що залишились в сідлах, мчали на своє третє зіткнення. Знову затріщали списи і цього разу лорду Лео Тіреллу вдалося чітко попасти в шолом, зірвавши його з голови Сивого Лева. Залишившись без захисту голови, лорд Кастерлі Рок підняв руку в салюті і зліз з коня, здаючись. До того часу сір Хамфрі змусив здатись лорда Таллі, показавши себе настільки ж вправним з мечем як до цього і зі списом.

Тіболт Ланністер і Ендроу Ешфорд сходились ще тричі, до того як сір Ендроу був вибитий з сідла і, заодно, з турніру. Молодший Ешфорд протримався ще довше, зламавши не менше дев’яти списів проти сіра Ліонеля Баратеона, Усміхненого Шторма. Захисник і претендент були обоє вибиті з сідел в своїй десятій спробі, тільки для того щоб продовжити бій, але вже на мечах. Нарешті розбитий сір Роберт Ешфорд змушений був визнати поразку, та попри це, його батько на трибуні залишився дуже задоволений. Обидва сини лорда Ешфорда покидали лави захисників, так, проте вони справді добре показали себе проти кращих лицарів Семи Королівств.

А я повинен виступити ще краще, думав Данк, дивлячись як переможець та переможений обнялись, а потім покинули поле. Для мене буде не досить добре битись і програти. Я повинен виграти хоча б один поєдинок.

Сір Тіболт Ланністер і Усміхнений Шторм тепер займуть свої місця серед захисників, замінюючи бійців, яких вони перемогли. Помаранчеві шатри вже складали. Кількома футами поруч молодий принц відпочивав на розкладному похідному кріслі перед своїм величним чорним шатром. Без шолома. У нього було чорне волосся як у батька, за виключенням одного світлого пасма. Служниця принесла йому срібний кубок, і він зробив ковток з нього. Вода, подумав Данк, якщо він достатньо розумний. Вино — якщо ні. Данк задумався над тим, чи справді Валарр успадкував батьківське військове вміння, чи йому просто попався найслабкіший противник.

Звуки фанфар анонсували про те, що нові претенденти вступають в турнір. Геральди оголошували їхні імена. «Сір Пірс з Дому Керонів, лорд з Границі.» В нього на щиті була зображена срібна арфа, хоча на сюрко були вишиті солов’ї. «Сір Джозет з Дому Маллістерів, з Сігарда.» Сір Джозет носив крилатий шолом; на його щиті був зображений срібний орел на фоні синьо-фіолетового неба. «Сір Гейвен з Дому Своннів, лорд Стоунхелма на Мисі Гніву. Пара лебедів, один білий, інший чорний, жорстоко билися на його гербі. Броня лорда Гейвена, плащ, попона коня і навіть смуги на його піхвах та списі були мішаниною чорного та білого кольорів.

Лорд Керон, відомий арфіст, співак та лицар, торкнувся кінчиком свого списа троянди лорда Тірелла. Сір Джозет вдарив по діамантах сіра Хамфрі Хардінга. Чорно-білий лицар викликав на бій чорного принца, якого охороняв білий гвардієць. Данк потер підборіддя. Лорд Гейвен був навіть старший за мого старого, а старий уже помер. «Егг, хто найменш небезпечний з цих лицарів?» спитав він хлопчину в себе на плечах, який здавалось знав усе про цих лицарів.

«Лорд Гейвен,» не задумуючись відповів хлопець. «Противник Валарра.»

«Принца Валарра,» виправив його Данк. «У сквайра повинен бути ввічливий язик, хлопче.»

Три претенденти зайняли свої позиції, поки захисники залазили на коней. Люди навколо них робити ставки і підбадьорливо вигукували імена своїх фаворитів, проте очі Данка були виключно на принці. При першому зіткненні кінчик списа