Читати книгу - "Книга про причини"

Прокл. Комментарий к Пармениду, с. 602. Див. також: Прокл. Платоновская теология, с. 71, 344, 360. ">[82]. Однак циклічність варто розуміти не тільки в епістемологічному, а й в онтологічному аспекті. Все, що походить від Першопричини, повертається до неї різним типом повернення. Це означає, що в кожному спричиненому сущому відбувається циклічна діяльність. «Повернення» (ἐπιστροφή) здійснюється у різних онтологічних регіонах у відмінний спосіб.

Цю схематику «перебування у собі — виходу — повернення» по-різному переосмислюють Діонісій Ареопагіт в контексті монотеїзму і автор «Книги про причини». Діонісій у трактаті «Про божественні імена» приписує творчій Першопричині здатність творити і повертати все сотворене до себе: «На основі своєї надмірної благості, той, що є причиною всього, любить усе (πάντων ἐρᾷ), все творить (πάντα ποιεῖ), усе вдосконалює, все зберігає, все повертає (πάντα ἐπιστρέφει)…» (Divina nomina 4, 10). Фрагмент вказує на творчий характер Першопричини, що можна витлумачити в аспекті креаціоністських ідей. А фрагмент Divina nomina 5, 2 свідчить про міцний монотеїстичний ґрунт Діонісієвих міркувань: «Усі благі походження й оспівувані нами імена належать єдиному Богові». Нарешті, у фрагменті Divina nomina 4, 14 уявлення про творчу божественну Першопричину і циклічний рух об'єднуються з уявленням про екстатичну божественну любов: «Божественна любов (ὁ θεῖος Ἐρως) переважно виявляє свою нескінченність і безначальність як вічне коло (ἀΐδιος κύκλος), що через благо, з блага, у благові, й у бік блага обертається у постійному рухові…»[83]. Утім, як слушно зазначає Вернер Баєрвальтес, Діонісій осмислює походження світу з Єдиного радше за неоплатонічною моделлю розгортання Єдиного/Блага, ніж згідно з біблійною ідеєю творення[84]. Іншими словами, перетлумачення неоплатонічних схем мислення у контексті монотеїзму не відбувається як однобічний процес «християнізації» неоплатонізму. Має місце і зворотний вплив.

Добре відомо, що Діонісій — головний авторитет у християнській ангелології. Він розробляє теорію ангельської єрархії на основі неоплатонічної концепції «генад».

Вплив неоплатонічної каузальності та єрархії циклічних рухів у редакції Діонісія Ареопагіта знаходимо у третій частині Дантової «Божественної комедії» («Рай», пісня друга)[85]:

Під небом, де панує Божий мир, Велике тіло з перших днів кружляє Й дає буття всьому на весь свій шир. А ближче небо, що від зір палає, Всі різні сутності, які в нім є Й різняться з ним, буття тим обділяє. І в кожній іншій сфері є своє, Яке вона безперестанно плодить, Йому причин і цілей надає. Ці члени світу поступово сходять, Як бачив сам ти навіч, слід у слід І взяте угорі донизу зводять… Одвічний рух і сила кіл священних, Як спритність молота від коваля, Залежать всі од рушіїв блаженних.

У автора «Книги про причини» структура каузальності і циклічності також, як уже було згадано, піддається перетлумаченню в контексті монотеїзму. Втім, сказане Вернером Баєрвальтесом стосовно Діонісія можна повторити й стосовно автора «Книги про причини»: монотеїстична ідея творення реальності Першопричиною осмислюється тут радше за неоплатонічною схематикою. Іншими словами: монотеїзм «Книги про причини» артикулюється засобами філософських словників Плотіна і Прокла.

Андрій Баумейстер

Книга про причини
Liber de causis
I

1. Omnis causa primaria plus est influens super causatum suum quam causa universalis secunda.

2. Cum ergo removet causa universalis secunda virtutem suam a re, causa universalis prima non aufert virtutem suam ab ea.

3. Quod est quia a causa universalis prima agit in causatum causae secundae, antequam agat in ipsum causa universalis secunda quae sequitur ipsam.

4. Cum ergo agit causa secunda, quae sequitur causatum, non excusat ipsius actio a causa prima quae est supra ipsam.

5. Et quando separatur causa secunda a causato, quod sequitur ipsam, non separatur ab eo prima quae est supra ipsam, quoniam est causa ei.

I

1. Всяка[86] первинна причина більшою мірою впливає на спричинене, ніж універсальна друга причина