Читати книгу - "Чекаючи на Боджанґлза"

— І не кажіть мені, що знову збираєтеся працювати! Та ви загробите себе на тій роботі, мій бідолашний друже! Який сьогодні день? — простогнала вона, перш ніж облишити свою подушку та вчепитися в мене.

— Ежені, сьогодні середа, а я завжди працюю щосереди, як і у всі інші дні тижня, — відповів я, як і щоранку, охоче піддавшись її теплому ніжному тілу.

— А, точно, ви щосереди працюєте, але заспокойте мене та пообіцяйте, що ці дурниці не триватимуть усе життя.

— О ні, боюся, що таки триватимуть, можливо, ви не в курсі, але чимало людей мають заробляти собі на хліб! — відповів я, а потім пальцями спробував підняти догори її сердиті насуплені брови.

— То поясніть, чому наш сусід, той малий із квартири вгорі, ніколи не працює в середу? — запитала вона, чіпляючись за мене, аби запитальним поглядом своїх очей якомога глибше пірнути в мої очі.

— Тому що він дитина, моя люба подруго, а діти не працюють по середах! [3]

— Треба було вийти заміж за дитину, а не за діда, тоді моє життя було би набагато симпатичнішим, принаймні щосереди, — засумувала вона, перш ніж знову впасти на ліжко та лягти на бік.

— Думаю, так, але це було би погано, дуже погано. До речі, це забороняють і закон, і мораль.

— Так, але діти принаймні розважаються щосереди, а от я чекаю на вас і нуджуся! А чому отой пан з другого поверху теж ніколи не працює? Я щодня бачу, як він виносить сміття в полудень, саме тоді, коли я повертаюся додому з крамниці. Він виносить сміття, його очі затуманені, а на голові не зачіска, а розгардіяш! Він вічно носить той свій спортивний костюм, от тільки спорту він, я думаю, не практикує, бо жирний і круглий, геть як свиня. І не кажіть мені, що він — теж дитина, бо я ще вирішу, що ви вважаєте мене дурепою!

— Ні, той мсьє з другого поверху — це інша історія, він просто безробітний, і я думаю, що він би теж із задоволенням працював щосереди.

— Така вже моя доля, я віддала руку і серце єдиному чоловікові, котрий працює щосереди, — пробубоніла вона з сумним обличчям, поклавши долоню на заплющені очі, аби тільки не бачити цієї жахливої реальності.

— Якщо хочете собі заняття, то в мене є ідея…

— Можу собі уявити ті ваші непристойні ідеї, ви певно хочете, аби я теж почала працювати! Я ж казала, що один раз уже пробувала. Чудово це пам'ятаю, то саме був ранок четверга.

— Так, знаю, я теж це чудово пам'ятаю. Ви працювали у флориста, вас звільнили, бо ви відмовлялися брати гроші за букети!

— В якому світі ми взагалі живемо? Квіти не продають, бо квіти красиві та безкоштовні, досить просто нахилитися та зірвати. Квіти —