Читати книгу - "Мистецтво кохання"

набутком душі. 113 Врода — минуще добро: з перебігом літ — убуває, 114     Кожен-бо день, кожна мить мов надгризають її. 115 Глянь на фіалку дрібну, на лілею — вони ж одцвітають, 116     Глянь на троянду: був цвіт, потім — одні колючки. 117 Так і волосся твоє сивиною візьметься, юначе, 118     Й зморшки глибокі ось-ось зорють обличчя твоє. 119 Душу спіши збагатить, щось тривкіше, зміцни нею вроду, 120     З нами-бо тільки душа йде до кінця, до межі. 121 Красне письменство вивчай, відшліфовуй, витончуй ним розум 122     І неодмінно двома мовами оволодій. 123 Гарним не був Лаертід, але вмів говорити прегарно — 124     І покохали його німфи дві, діви морські. 125 Скільки разів Каліпсо, як Улісс поспішав, сумувала — 126    "Нині, — казала, — дарма спінювать хвилю веслом". 127 Як вони Трою взяли, просить знов його й знов розказати, 128     Й розповідь щораз нову він про це ж саме веде. 129 Стали край моря, було, й про фракійського владаря долю, 130     Долю криваву, жахну німфі схотілось почуть. 131 Прутом легеньким Улісс (у руці випадково мав прута) 132     Що їй цікавим було, те на піску й зобразив. 133 "Троя, — мовив, — ось тут (накреслив мури високі), 134     Тут — Сімоент, а ось це — табір мій. Поле було 135 (Прутом обвів); от його й окропили ми кров'ю Долона, 136     Що гемонійських узявсь викрасти коней вночі. 137 Реза фракійського тут був намет, а по цій от дорозі 138     Коней, що їх уночі викрали, я повернув". 139 Креслив іще не одне, та тут хвиля на берег набігла — 140     Й Трої, і Реза-вождя, й табору — мов не було. 141 "Хочеш, — богиня тоді, — довіритись хвилі, що змила — 142     Ти й ворухнутись не встиг — стільки великих імен?" 143 Отже, хто б ти не був, з осторогою стався до вроди, 144     Дбай про щось більше, ніж те, чим утішається зір. 145 Ласка, і вправна, й тонка, — лиш вона володіє серцями, 146     Строгість — хіба до злоби й воєн дикунських веде. 147 Хто б то любив коршака, що постійно готовий до бою? 148     Хто б то до вовка горнувсь, що на овець зазіха? 149 В сильця ж не ловимо ми ластівок, бо то ніжне створіння, 150     Мирно під крівлями веж птах хаонійський живе. 151 Геть же колючі сварки, язиків поєдинки дошкульні! 152     Милою мовою слід ніжну живити любов. 153 Сварка — мужів од жінок, а жінок — від мужів одганяє, 154     Тут ані ті, ані ці не зостаються в боргу. 155 Втім, це жінкам до лиця, бо сварливість — посаг жіночий, 156     Подруга ж, любка, нехай чує лиш ніжні слова. 157 Таж не закон приписав вам в одній обніматись постелі, 158     Ні! Не закон, а любов є володаркою тут! 159 Ласку з собою принось, обіцянками слух зачаровуй, 160     Щоб, лиш побачить тебе, сяяла з щастя вона. 161 Не для багатих, однак, за наставника я у любові: 162     Можеш за втіху платить — зайве мистецтво моє. 163 Де вже там вчити того, хто дарунками сипле довкола! 164     Тут відступаємо ми, марне змагання з таким. 165 Хист мій для вбогих, бо й сам, хоч убогий, а вмів я любити: 166     Не подарунками, ні — вабив словами красунь. 167 Бідному ж гарячкувати не слід, лихословить тим паче, 168     Стерпіти мусить таке, чим би обуривсь багач. 169 Якось, розгніваний, збурив я зачіску в любки своєї — 170     Скільки-то днів я згубив через поквапливий гнів! 171 Якось я туніку їй розірвав (не відчув, не помітив 172     Як, та сказала вона) — й щедро те відшкодував. 173 Тож помилок свого вчителя вам повторяти не раджу, 174     А засторогою — те, що я за них заплатив. 175 З парфом хай будуть бої, а з любкою, спраглою ласки, — 176     Мир, і забави, й все те, в чому — причина жаги. 177 Може, не надто м'яка, хоч і любиш, не ніжна до тебе — 178     Будь витривалий, терпи: зм'якне небавом, ще й як! 179 Гілку, щоб лук з неї був, треба легко, обачно згинати: 180     Спробуєш силу на ній — тут же зламаєш її. 181 Море з обачністю перепливеш; підкорити не зможеш 182     Річки, якщо навмання будеш гребти, проти хвиль. 183 Ласкою тигра служити привчиш, нумідійського лева, 184     З часом навикне і бик плуга ріллею тягти. 185 Ось Аталанту візьми нонакрійську — сама непокірність, 186     А піддалася таки: муж наполегливий був.