Читати книгу - "Палац Посейдона"

175
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 12 13 14 ... 103
Перейти на сторінку:
чим, щоб виключити найменшу можливість того, що сліди або речові докази приведуть слідство до вас.

Літній пан помовчав, розмірковуючи. В тому, про що говорив Норвежець, було приховано якусь незрозумілу загрозу. З іншого боку, що такого надзвичайного могло трапитися? Гумбольдт знайде в Афінах швидку смерть, і ніхто ніколи не дізнається про те, що з ним сталося насправді. А небезпека, що походила від нього, зростала день у день.

— Я згоден, — заявив літній пан. — Робіть свою справу. Швидко та, якщо це можливо, безболісно. Коли все завершиться, негайно повідомте мене про все.

Норвежець уклонився.

— Як накажете, добродію, — сказав він. — А зараз, гадаю, саме час поговорити про мою винагороду.

6

— Так ви беретеся за це? — поцікавився Оскар, коли обидва греки покинули будинок ученого.

Замість відповіді Гумбольдт указав на стільці, що були розставлені круг столу в бібліотеці.

— Сідайте, будь ласка, друзі.

Оскар скоса глянув на купу карт, довідників і рукописів, якими було завалено стіл. Коли вони повсідалися, вчений поволі протер окуляри й посміхнувся.

— Любі мої! — доволі урочисто почав він. — Наша остання експедиція завершилася всього кілька місяців тому, а я все ще коливаюся: чи маю я право знову піддавати вас ризику й примушувати долати найнеможливіші перепони й небезпеки. Я дійшов висновку, що ми просто зобов’язані взятися до цієї справи. І не лише тому, що вона дуже захоплива сама по собі. Замовлення, що його зробили мені ці двоє греків, видається мені чудовим стартом для нашого маленького заміру. Подорож, яку нам належить здійснити, не являє собою ніякої особливої складності, та й можливі небезпеки не такі вже й великі.

Оскар насупився.

— Невеликі? Але ж цей капітан без угаву розповідав про якесь дивне морське чудовисько! Про величезні щупальці, які, наче тріску, затягли корабель у морські глибини. Я не знаю, як там усе є насправді, але звучить це доволі загрозливо.

Шарлотта коротко хихикнула.

— І що ж, ти насправді віриш у подібні нісенітниці?

— А ти хіба ні?

— Мій любий Оскаре, я не хочу сказати нічого поганого про твої улюблені пригодницькі романи, але треба залишатися реалістом. Морське чудовисько — це не що інше, як небилиця. Ймовірність того, що таке створіння існує насправді, так само жалюгідно мала, як і можливість у найближчі сто років злетіти на Місяць!

Шарлотта знову насмішкувато усміхнулася й відкинула з лоба непокірне пасмо білявого волосся.

— А велетенські комахи в Перуанському високогір’ї? Тобі не здається, що шанси на те, що ми зіштовхнемося там із такими створіннями, були ще меншими? І скажу тобі ще дещо: по-перше, книги про пригоди й фантастичні романи — це зовсім різні речі. А по-друге — я не маю ані найменшого бажання, ще не оговтавшись до пуття, вирушити просто в лапи до чергового монстра.

Шарлотта зневажливо фиркнула. Здавалося, що їхню суперечку вже скінчено, аж раптом дівчині щось спало на думку. Вона лукаво примружилася й запитала:

— А може вся справа в тому, що ти просто злякався?

— Я? Злякався? Що за дурня!..

— Принаймні, дуже схоже на це. — Шарлотта поставила руки в боки. — Давай-но подивимося на факти. Капітан полюбляє хильнути зайвого. Того штормового вечора він, швидше за все, був напідпитку й через власну необережність кинув судно на рифи. І люди, і пароплав загинули, тож зараз він намагається уникнути відповідальності, вигадуючи неіснуюче морське страховисько. Як на мене, то цей випадок — скоріше привід для розгляду грецької комісії з торгового судноплавства.

— Якщо все виглядало так, як ти кажеш, то все на світі можна було б пояснити на пальцях, — пробурчав Оскар. — Яка нудота! І що це за світ!

Гумбольдт примирливо скинув руки вгору.

— Стоп, стоп! Перш ніж ви почнете чубитися між собою, я теж хотів би дещо сказати. Ти, Шарлотто, швидше за все, маєш рацію. Можливо, що капітан був п’яним і не існує ніякого морського чудовиська. Та ми не можемо пройти повз той факт, що причиною катастрофи може слугувати й щось інше. Торнадо, електричні феномени, незвичайні аномалії морських течій. — Гумбольдт нахилився вперед, спершись на стіл. — Проте я маю й інші причини прийняти це замовлення. Як вам відомо, я хочу найближчим часом удосконалити свій повітряний корабель. Лабораторія потребує термінового ремонту, й нам необхідно придбати нове обладнання. Все це чимало коштує. Пан Нікомедес запропонував мені за імовірне пояснення всіх обставин того, що трапилося з «Корнелією» та іншими суднами, значну суму. Якщо нам удасться з’ясувати, що ж насправді сталося 19 травня нинішнього року, ми зробимося набагато заможнішими людьми. Ця справа разом із патентом на конструкцію повітряного корабля, котрий я продав графу фон Цеппеліну, поповнить нашу касу. На ці гроші ми зможемо жити з комфортом і продовжувати наші дослідження. Не кажучи вже про репутацію, яку принесе нашій маленькій фірмі виконання такого доручення. — Учений хитро підморгнув молодим людям. — І якщо ви запитаєте мене, як я оцінюю ризик у цій справі, то я назву його припустимим. У принципі, я можу зайнятися нею і сам, але про всяк випадок я поставлю вам одне-єдине запитання: ви готові приєднатися до мене в цій подорожі чи залишаєтеся вдома?

— Залишаємося… де? — Шарлотта здивовано схрестила руки на грудях. — Звісно ж, ми їдемо. Правда, Оскаре?

Оскар глибоко зітхнув. Великого бажання вирушити в подорож він не відчував, проте і вважатися боягузом було соромно.

— Авжеж, — буркнув він.

— От і чудово! — Гумбольдт жваво потер руки. — Тоді ми зможемо одразу ж перейти до наступного пункту. Я перевірив інформацію про судновласника і з’ясував, що він цілком платоспроможний. Родина Нікомедесів вважається однією з найбагатших та найвпливовіших у Греції. Їй належать не лише торгові кораблі, але й цілий флот рибальських суден, а

1 ... 12 13 14 ... 103
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Палац Посейдона», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Палац Посейдона"