Читати книгу - "21 спосіб мислити креативно"

про те, як грати у гольф, – це робота лівої півкулі, а от «внутрішнє відчуття» доброго удару по м’ячу – це вже результат праці правої.

Уявіть собі довгий пасажирський потяг, що рухається рейками. Людина дивиться на вагони, що саме її минають. Вона бачить тільки ту частину потяга, що мчить повз неї, від вагона до вагона. Спочатку локомотив, потім перший вагон, другий і так далі. Якщо ця людина має хороший боковий зір, то вона зможе охопити частини вагонів, що її минули, і ті частини вагонів, які ще до неї не доїхали.

Інша людина дивиться на цей самий потяг з літака. Вона бачить увесь потяг, від початку до кінця. Ось така різниця між півкулями мозку. Ліва півкуля обробляє інформацію послідовно, деталь за деталлю, фрагмент за фрагментом. Права півкуля сприймає інформацію всю одразу, цілісно, інтуїтивно.

Керівництво до дії

Я не рекомендуватиму проробляти цю книжку від першої до останньої сторінки й вивчати за один раз по одній головоломці, ніби урок у підручнику. Ви матимете більшу користь, коли «бавитиметеся» в ці ігри у своєму неповторному режимі з метою стимулювання ідей у власній уяві. Виберіть свій метод застосування ігор. Вам може припасти до душі одна гра або більше, але, бавлячись у різні ігри, ви отримаєте найкращий результат.

Якщо виберете собі якусь одну гру, то вона може виявитися чудовим методом вироблення ідей, але це ще не означає, що нема якоїсь ліпшої гри.

У школі ви додавали числа у стовпчик, шукали суму й, отримавши правильний результат, переходили до розв’язання іншого прикладу.

Люди часто переносять такий підхід на креативного мислення. Щойно отримали відповідь – перестають розмірковувати. Вони цілком задоволені першим отриманим результатом. Але реальність – не шкільна арифметика. Подальші відповіді можуть виявитися кращими, ніж попередні: менші затрати, набуття вищого статусу, якісніше зроблені речі – легші у використанні, красивіші, зручніші в установлені тощо. Немає жодних причин вважати, що перша відповідь – найкраща.

Якось я пішов до свого улюбленого ресторану. Мої знайомі також туди вирушили з того ж місця і в той самий час, що і я, але дісталися закладу значно раніше. Я запитав, якою вони йшли дорогою. Знайомі пояснили, що вибрали найпростіший шлях: звернули на алею праворуч, і вона привела їх просто до ресторану.

Дорога, якою я ходив до ресторану, завжди здавалася мені найближчою, тому я й гадки не мав шукати кращої. Просто не задумувався про можливість існування ближчого шляху. Не раз минав тут алею, але ніколи нею не ходив і не знав, куди вона веде. Зручний підхід, як правило, себе нічим не видає й одразу не вказує на доцільність свого вибору, але часто приводить до чогось корисного. Так само з креативними підходами. Допоки їх не дослідите, нічого не знатимете про їхню корисність.

Друга причина доцільності використання різноманітних прийомів полягає в тому, що вони допомагають розвивати творче бачення. Хороший актор грає багато ролей і віддається кожній з них цілковито. Він пишається своєю різнобічністю, спроможністю грати різних персонажів як у комедіях, так і в трагедіях. Що більше ролей він виконує, то більше вдосконалює свою майстерність. Багатий досвід додає глибини в акторську гру.

Так і ви повинні пишатися своїм умінням мислити творчо. Здатність використовувати всі прийоми у своєму мисленні тільки додасть глибини вашій креативності. Якщо ви випробуєте всі ігри для розуму, то зможете використати принцип дії якоїсь з них для розв’язання своєї конкретної проблеми. Деякі з цих ігор схожі на передачу реверсного ходу в автомобілі. Така передача є в кожному автомобілі, але нею рідко користуються – ви рідко бачите, як хтось їздить дорогою задом наперед. Але з іншого боку, передача заднього ходу просто необхідна, і нею обов’язково треба вміти користуватися для здійснення маневрів, коли ви, наприклад, застрягли в пробці й не можете рухатися вперед.

Головне – навчитися застосовувати принцип дії ігор для розуму на практиці. Лишень ознайомитися з ними, але не використовувати їхнього принципу дії на практиці – усе одно, що кинути пелюстку троянди у Великий Каньйон і чекати на відлуння.

Ось деякі поради щодо застосування ігор для розуму:

Працюйте тільки з однією конкретною грою. Використовуйте її знову й знову, аж поки цілком не оволодієте її прийомом. Витратьте на це від кількох годин до кількох днів.

Вибирайте одну лінійну й одну інтуїтивну гру, щоб використати обидві півкулі мозку. Ліва півкуля працює з логікою та мовою, а права чудово впорається з невербальними завданнями. Дослідження процесів мислення креативних людей продемонструвало, що вони використовують обидві півкулі головного мозку.

Вибирайте ігри навмання. Напишіть назви ігор на картках і покладіть їх у контейнер. Коли у вас виникає проблема, потрясіть коробкою й навмання вийміть із неї назву гри.

Ігри для розуму допомагають виробляти величезну кількість ідей, а кількість – ключ до креативності. Алекс Осборн, один із перших дослідників творчості, казав: «Кількість, кількість і ще раз кількість! Ось такий порядок денний, – а тоді додавав: – Що більше спроб, то більша ймовірність влучання в ціль». Письменник Стендаль зауважував: «Мені потрібно три-чотири кубічних футів ідей на день – так само, як пароплаву потрібне вугілля».

Ігри для розуму виробляють стільки хороших ідей, що ви почуватиметеся ніби той ласун у цукерні, і вам кортітиме скуштувати геть усе поспіль. Безперечно, якщо так і вчините, то отримаєте біль у животі. Ви не зможете перепробувати всі свої ідеї також, тому потребуватимете керівництва до дії, аби в цих ідеях розібратися і їх правильно оцінити.

1. Занотовуйте всі ідеї в порядку надходження.

2. Перегляньте список. Під час перегляду ви підсвідомо розставлятимете пріоритети записаних ідей. Якщо у вас виникають труднощі з визначенням пріоритетності, тоді спробуйте прийом, описаний у «Керівництві до дії з визначення пріоритетності Варрівіллі».

3. Виробіть критерії оцінювання ідей. Вони мають бути ідеальними критеріями, незалежно від того, наскільки складним здаватиметься їхнє застосування. Безперечно, ці критерії залежатимуть від конкретного завдання й мінятимуться залежно від поставлених цілей. Критерії оцінювання нової рекламної кампанії відрізнятимуться від критеріїв оцінювання нового фасону туфель. Програма виплати премій оцінюватиметься зовсім іншими критеріями, ніж програма проведення перемовин. І так далі. Ось деякі ключові запитання, які потрібно поставити з метою розробки критеріїв:

• Які стандарти можуть бути застосовані до цих ідей?

• Як можна визначити їхні сильні та слабкі сторони?

• Які критерії є невід’ємними? Бажаними? Вибірковими?

• Як ліпше порівняти чи проаналізувати ідеї?

• Які критерії допоможуть нам у відборі та розвитку ідей?

4. Для вибору найкращих ідей використовуйте оцінювання та інтуїцію. Використовуючи критерії, ви повинні зменшити величезну кількість ідей і вибрати з усіх лише кілька. Не дозволяйте собі піддавати аналізу геть усе поспіль. Ваша інтуїція може вибрати ідею, що не відповідає критеріям, але настільки потужна, що саме її потрібно взяти до уваги.

Використовуйте просту схему для маркування ідей:

• чудово підходить;

• імовірно підійде, потребує вдосконалення;

• можливо, підійде, потребує значного поліпшення;

• підходить наполовину, може і підійти, і не підійти;

• дуже ризиковано, лишень віддалено підходить;

Ви можете так і не вибрати ідеї, що «підходить наполовину» або «дуже ризиковано», але, якщо внесете їх до свого списку, завжди матимете нагоду їх відкинути або поліпшити. Якщо ж не внесете до списку, то не матимете жодного вибору.

5. Вибирайте найкращі ідеї й підтримуйте зворотний зв’язок. Використовуйте методику,