Читати книгу - "Невгамовні серця, Ерін Кас "

— Боляче? – не витримала внутрішньої напруги й запитала, вказавши на руку.

— Жити буду, — буркнув у відповідь.

Більше не сказав жодного слова, лише коли вийшли з ресторану, притягнув до себе й сфотографував нас на фоні ресторану. Довіз мене додому й на моє "бувай" лише кивнув. Ось так я сама зруйнувала наше нове, таке коротке перемир’я. Мабуть, мені ніколи не бачити його поряд із собою, бо хто покохає таку невгамовну дурепу, яка кохає, але ніколи більше в цьому не зізнається перша.