Читати книгу - "Історія України 1945 -1991, Олександр Гребьонкін"

В творах Олеся Гончара поєднувалися ліризм, романтична піднесеність з глибоким реалізмом. В повісті «Земля гуде» (1947) розповідається про подвиги полтавських комсомольців – підпільників у роки Великої Вітчизняної війни, зокрема героїні Лялі Убийвовк. 

У трилогії «Прапороносці» (1949) Олесь Гончар показав шляхетність, мужність і героїзм радянських воїнів, що визволили Європу від фашизму.

Життєві, епічні твори писав прозаїк Михайло Стельмах.

Письменник Юрій Яновський, крім роману «Мир», створив цикл коротких новел «Київські оповідання» (1949), де показав долю людей у окупованій фашистами Україні.

У післявоєнний період Олександр Довженко пише  найчарівніший свій поетичний твір «Зачарована Десна» (1945), а також кіноповісті «Повість полум’яних літ», «Поема про море».

Попри усі «жданівські» заборони  розвиваються сатира і гумор.

У чудову збірку Остапа Вишні «Зенітка» (1947) ввійшло відоме оповідання і ряд нових гумористичних творів.  Популярність мала збірка оповідань «Вишневі усмішки» (1950).

Після війни на літературну ниву виходять й молоді прозаїки, які намагаються розширити творчий діапазон. Письменник Юрій Дольд-Михайлик працює над пригодницьким романом про радянського розвідника, сина України Григорія Гончаренка, який діяв у фашистському тилу. Роман під назвою  «І один у полі воїн» виходить у 1956 році та одразу стає бестселером, багато разів видається в різних країнах.

Натан Рибак пише двотомний історичний роман «Переяславська Рада» про Богдана Хмельницького.   В дитячій прозі дебютує письменник  Юрій Збанацький.

Український поет Володимир Сосюра створив збірку «Щоб сади шуміли» (1947), удостоєну Сталінської премії І ступені (дивно, що з цієї збірки критикувався лише один вірш «Любіть Україну»).

Поет-новатор Павло Тичина у своїх віршах «Живи, живи, красуйся» (1948), «І рости і діяти» (1949) використовував поетичні багатства народної пісні. Не дивно, що ряд його віршів було покладено на музику. Поет також виконував нелегку місію міністра освіти УРСР, голови Верховної Ради УРСР.

Поет Андрій Малишко публікує фронтові поеми і вірші «Прометей» (Державна премія 1947 року), «Сини», Марія», «Ярославна». Його поезія романтична, милозвучна, перекладена багатьма мовами світу.

Непростий творчий і життєвий шлях пройшов Максим Рильський.  Його післявоєнні збірки «Вірність» (1947),«Чаша дружби»(1946) безпідставно критикувались, у віршах вбачали помилки «буржуазно-націоналістичного характеру». Але його перекладацька діяльність була гідно оцінена (отримав Державну премію СРСР).

 Театр, музика і живопис

Незважаючи на усі заборони, традиційно на високому рівні залишався театр. Більше п’єс ставилося на сучасну і воєнну тематику, також були вистави історичного характеру. Видатними майстрами сцени були Н. Ужвій, Г. Юра, М. Литвиненко-Вольгемут, В. Козак. Українці полюбили опери «Молода гвардія» Ю. Мейтуса, «Б. Хмельницький» К. Данькевича, балет М. Скорульського «Лісова пісня». З новими творами виступили також композитори Платон і Георгій Майбороди, Л. Ревуцький, О. Штогаренко. Виконувалося багато помпезних хорових патріотичних творів.

Всесвітньовідомим став знаменитий  співак оперної сцени, з унікальним, сильним голосом Борис Гмиря.

Серед живописців перш за все своїми унікальними роботами виділяється молода Тетяна Яблонська, у якої з студентських років було вже чимало виставок у багатьох містах СРСР і Європи. Найвідомішим полотном став «Хліб» (1949). Але картина «Перед стартом» (1947) була піддана критиці «за формалізм».                                                                                                                              Кінематограф

Після війни коштів на кіно виділялося замало, тому кількість фільмів скоротилася. Ті, що були у виробництві, як правило були воєнно-патріотичної, історико-революційної та історично-біографічної тематики. Знімалися й фільми на виробничу тематику, соціально-побутові комедії. Знаменитий на весь світ Олександр Довженко викладає в Москві у ВДІКу. Серед його учнів були в майбутньому відомі режисери С. Параджанов, С. Бондарчук, О. Алов. Довженко добився постановки кольорового фільму «Життя у цвіту» («Мічурін»). На початку 50-х років  О. Довженко став працювати над фільмом «Поема про море», присвяченому будівництву гідроелектростанції у  Каховці. Але режисеру не судилося його закінчити. Фільм завершила дружина Довженка – кінорежисер Юлія Солнцева. На жаль, переважна більшість кінокартин УРСР були слабкими у художньому плані.