Читати книгу - "Історія України 1945 -1991, Олександр Гребьонкін"

Вересень 1946 року – Постанова про кінофільм «Велике життя – 2 серія»

Критика спрямована проти  2 частини фільму, де було показано відновлення Донбасу під кінець війни. Основні звинувачення: «недостатньо показано розмах відбудови усього Донбасу, герої фільму показані відсталими, малокультурними людьми, з низькими моральними якостями». Фільм було заборонено. Також критиці піддано 2 частину фільму «Іван Грозний» за невірне тлумачення образу царя.

1946 рік – прийнято цілий ряд Постанов: «Про журнал сатири і гумору «Перець»; «Про журнал «Вітчизна»; «Про репертуар драматичних театрів УРСР» тощо

Усі ці  Постанови супроводжувалися чисельними критичними статтями в газетах і журналах, «проробками» письменників, артистів, художників. Наприклад, про журнал «Вітчизна» було сказано, що редакція його допускала публікацію творів буржуазно-націоналістичного характеру, що пропагандують антинародність, аполітичність, міщанські погляди на життя.

Репресій не проводилося, але авторів не друкували, звільняли з роботи, накладали стягнення, критикували в пресі тощо.

Жовтень 1951 року  - засудження у пресі опери К. Данькевича «Богдан Хмельницький»

В першу чергу критикували авторів лібрето до опери О. Корнійчука і В. Василевську, за те, що вони «недостатньо показали прогресивну роль» царя Росії в історичній долі українського народу, який був врятований від панської Польщі. Крім того, К. Данькевича звинувачують у надмірному захопленні іноземною музикою. У 1958 році уряд визнав критику опери несправедливої і її постановка була дозволена.

Критика творів українських письменників

У березні 1947 року на Україну 1 секретарем КП(б)У був направлений вірний сталінський поплічник Лазар Каганович.

У вересні 1947 року відбувається Пленум Спілки письменників УРСР, на якому звинувачували письменника Івана Сенченка, як послідовника М.Хвильового, у ворожому ставленні до радянської влади, а також твори П.Панча, І.Неходи, В. Сосюри, М.Рильського, Ю.Яновського інших.

 Найбільш гострій, розгромній критиці з 1946 по 1951 рік  були піддані твори наступних українських авторів:

Олександр Довженко кіноповість «Україна в огні»

Звинувачували автора у «буржуазному націоналізмі». Героями повісті показані лише українці ( «де дружба народів СРСР?»), крім того в повісті зовсім не має слів про радянську владу й про Й. Сталіна. Сцени повісті занадто песимістичні і трагічні.

Остап Вишня

Збірка оповідань «Мисливські усмішки»

В газеті «Правда» з’явилися звинувачення у відході письменника від реальності, у  аполітичності, нехтуванні радянською ідеологією, у «політичних помилках». Книга названа «шкідливою, ідейно порочною».

Максим Рильський

Поема «Я – син країни Рад»; збірки «Вірність», «Чаша дружби»

Поему «Я – син країни Рад» звинувачували у «націоналізмі», «петлюрівщині», що немовби навіть у самій назві твору є натяк на прославлення буржуазної Центральної Ради. В інших віршах вбачали помилки «буржуазно-націоналістичного характеру». М. Рильського критикував особисто І секретар ЦК КП(б)У Л.Каганович. Письменник мало не був виключений з партії, від арешту його врятував 1 секретар КПУ  М. Хрущов.

Юрій Яновський

Роман «Жива вода»(«Мир»)

Книгу звинувачували у тому, що вона невірно показує післявоєнне село, його відновлення. «Ваша книга переповнена інвалідами, навіщо ви любуєтесь людським нещастям?». «Село – голе і босе, а місто одягнене, чому ви протиставляєте місто – селу». «Весняний десант птахів з-за моря» - це езопова мова? Чиїх парашутистів з-за моря ви чекаєте?». Яновський був змушений переробити роман, він вийшов під назвою «Мир». Від арешту Яновського врятував особисто М. Хрущов.

Володимир Сосюра

Вірш «Любіть Україну»

Критики цього вірша писали: «Яку Україну оспівує Сосюра? Під такою «творчістю» підпишеться і Петлюра…». Щоб відмести від себе звинувачення у націоналізмі, Сосюра у 1951 році був змушений у листі в газету «Правда» покаятися. Вірш було «реабілітовано» лише у 1956 році, під час десталінізації.

Українську літературу від  повного розгрому врятувало лише повернення  у грудні 1947 року Микити Хрущова на посаду І секретаря ЦК КП(б)У (замість Л. Кагановича). Хрущов хоч і не мав можливості повністю припинити огульну критику літераторів, але пом’якшив її. У задушливій атмосфері тотальної несвободи митці були змушені писати фальшиві твори, віддалені від реалій життя.

5. Окремі досягнення в галузі літератури і мистецтва у 40-50-х роках

Післявоєнна проза і поезія

Але нещадна критика літератури під час «ждановщини» не могла зупинити розвиток літератури і мистецтва. Митці навчилися обходити цензуру, або писали на теми, які були дозволені партією і урядом.

Центральними темами основної маси творів мистецтва стали  людина та її праця, повоєнна відбудова, героїзм радянських солдат під час війни, боротьба за мир у всьому світі.  Хоча радянські письменники були вимушені працювати у вузьких рамках «соцреалізму», їм вдалося створити ряд яскравих творів.