Читати книгу - "Там, де мовчать серця, Love"

Міжглав’я: Голос крові

Прабабуся Софії, Єва, сиділа на сцені того самого театру, тримаючи в руках старий, подряпаний скрипковий смичок. Вона грала мелодію, яка ніколи не була записана. Вона звучала як сповідь — тихо, болісно, але з надією.

У залі сидів тільки один слухач — молодий музикант, у якого Єва колись закохалася. Він мав виїхати наступного ранку, але попросив її:
— Залиши пісню. Хоч для когось. Колись.

Єва заплющила очі.
— Ця пісня для тієї, що прийде після мене. І якщо вона її почує — значить, світ ще здатен любити.

---

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍