Читати книгу - "Квітка війни, Maria PM"

— Це несправедливо.

Ліліана відчула, як її очі наповнюються сльозами.

— Я знаю.

Стас зціпив зуби.

— Якби я міг… я б убив його.

Вона поклала руку на його долоню.

— Ти не можеш.

Стас опустив голову.

— Я ненавиджу це.

Вона мовчала.

— Що ти робитимеш?

— Їду на бал.

Його кулаки знову стиснулися.

— І що потім?

Ліліана ковтнула.

— А потім… потім я стану його дружиною.

Стас мовчав, не в змозі щось сказати.

— Я хочу, щоб ти був щасливий, Стасе, — її голос тремтів.

Він гірко засміявся.

— Без тебе?

Вона заплющила очі.

— Я просто хочу, щоб ти не страждав.

Стас зробив крок назад.

— Пізно.

Вона не знайшла, що відповісти.

Стас подивився на неї востаннє і зник у темряві.

Ліліана стояла посеред кімнати, тремтячи від холоду. Раптом у двері постукали.

— Пані, для вас лист.

Вона підійшла і взяла конверт.

Відбиток королівської печатки Лейпцигу.

Запрошення на бал.

Кінець свободи.