Читати книгу - "Пригоди доньки Волдеморда, Настя Коваленко"

Розділ 13. Козир у рукаві

Селестіна стояла перед старими дверима в північній частині замку.

Її серце билося швидко, але в голові була чітка думка: вона не одна.

Під плащем-невидимкою поруч із нею ховався Джеймс Поттер — син Гаррі Поттера і її найближчий союзник.

— Будь обережна, — прошепотів він їй ледь чутно. — Я завжди поряд.

Селестіна кивнула і відчинила двері.

У великій похмурій кімнаті її вже чекав Деймон Блекстоун.

Він виглядав трішки нервовим, але коли побачив її, посміхнувся.

— Я знав, що ти прийдеш, — сказав він, крокуючи ближче.

Вона стояла обережно, кожен м'яз її тіла був напружений.

— Навіщо ти мене покликав? — прямо запитала Селестіна.

Деймон зробив вигляд, що вагається:

— Я… я хочу сказати тобі щось важливе. Про мене. Про тебе.

Його очі світилися справжніми емоціями — і водночас у них таїлася тривожна тінь.

Та раптом двері з грюкотом зачинилися за її спиною.

З-за старих колон вийшли Скорпіус Малфой і кілька слизеринців.

— От і вона, — зловісно усміхнувся Скорпіус.

Селестіна швидко обернулася, знімаючи паличку, але Скорпіус був швидший.

— Круціо! — вигукнув він.

Біль пройняв її тіло. Вона стиснула зуби, не видавши ані крику. Сила її батька підказувала, як чинити опір, але це було важко.

Деймон стояв збоку, його обличчя було бліде. Він опустив очі.

Він знав, на що йшов.

Але раптом з-під невидимого плаща вискочив Джеймс.

— Експелліармус! — крикнув він.

Палички вирвалися з рук кількох нападників, а Скорпіус ледве втримав свою.

Джеймс кинувся до Селестіни, ставши між нею і ворогами. Його очі палали люттю.

— Не смійте її чіпати! — гаркнув він.

Деймон зупинився, розгублений. Він не чекав такого.

І в той момент Джеймс, не роздумуючи, знову кинув закляття — потужне і точне:

Ступефай!

Закляття вдарило Скорпіуса прямо в груди, відкинувши його на стіну.

Селестіна, спираючись на Джеймса, підвелася. Її очі блищали від болю, але також від рішучості.

Вона поглянула на Деймона. Він стояв нерухомо, наче сам не знав, на чиєму боці він тепер.

— Ми ще зустрінемось, — хрипло прошепотів Скорпіус, підводячись.

Але Селестіна і Джеймс уже бігли геть із кімнати, тримаючи одне одного за руки.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍