Читати книгу - "Демони війни , Лео Нур"

- Чого це ти так вирядиться надумав? - Запитала Лора м'яко, передаючи парадну форму.

Лейтенант почервонів, наче спійманий на місці злочину. Він поправив комір кітеля і ніяково усміхнувся.

- Адже виписка в мене…

 Лора розплилася в посмішці.

-Та ось, думаю ... - Він запнувся, - Хочу медсестру покликати на побачення.

Жінка засміялася тихим, мелодійним сміхом.

-Ось воно що! Молодець, лейтенант, життя продовжується. А букет де?

Лейтенант вказав на тумбочку, де скромно стояв букетик польових квітів, зібраних ним під час короткої прогулянки госпітальним двором.

-Сам зібрав. Сподіваюся, їй сподобається.

-Обов'язково сподобається, - запевнила його жінка. - Адже від душі. Головне, не бійся. Скажи їй, що вона найкрасивіша медсестра у всьому шпиталі. І що ти готовий заради неї на все.

Лейтенант зніяковіло посміхнувся.

-Дякую тобі Лорік. Ти завжди знаєш, що сказати.

Він узяв букет і, набравшись сміливості, попрямував до дверей. В його очах горів вогник надії, а в серці – несміливе передчуття щастя. Війна закінчилася, і життя, незважаючи на все пережите, продовжувало дарувати свої маленькі радощі. І, можливо, одна з цих радощів чекала на нього за дверима, у білому халаті та з доброю усмішкою.

Як думаєте, чи справдяться надії офіцера? Пишіть в коментарях. А мене на цьому все. Сподіваюся книга вам сподобалася . 

Кінець