Читати книгу - "Сильмариліон"

Ймення Ідріль мовою квенья було Ітарілле (чи Ітарілде), від основи іта— «іскорка».

рім(рим) «велика кількість, юрба» (рімбе мовою квенья), зазвичай уживане у збірних формах множини, як-от ґолозріми, Мітрім (див. «Покажчик»), науґріми, Танґородрім тощо.

рінґ «холодний, морозний» — як у Рінґіл, Рінґвіл, Гімрінґ, також у назві ріки Рінґло в Ґондорі й у рінґаре — квенійській назві останнього місяця року («Володар Перстенів», «Додаток D»).

ріс «розтинати», вважають, що юно змішалося з подібною за значенням основою кріс- (похідною від кореня кір— «розрізати, розтинати»); звідси Анґріст (також Оркріст — «Ґобліносік» — меч Торіна Дубощита), Кріссаеґрім, Імладріс.

ром- основа, яку вживали на позначення звуку сурм і ріжків, як в Ороме та Валарома; пор.: Бема — ймення цього вали роганською мовою, що в «Додатку А» (ІІ) до «Володаря Перстенів» перекладено англосаксонською як beme — «сурма».

ромен «висхідний, схід сонця, схід» (мовою квенья) — як у Роменна. Синдарські слова на позначення сходу; рун (у Талат-Рунен) і амрун — того самого походження.

ронд означало склепінчастий чи аркоподібний дах або велику залу чи покій із таким дахом; тому — Нарґотронд (див.: ост), Газодронд, Аґларонд. Може стосуватися також і небес, адже ймення Елронд означає «зоряний небозвід».

рос «піна, бризки морської води, бризки» — як у Келеброс, Елрос, Раурос; також у Кайр-Андрос — назва острова на ріці Андуін.

рох «кінь» (рокко мовою квенья) — як у Рохаллор, Роган (від Роханд — «земля коней»), рогіррими; також у Рогерин — «кінь володарки» (пор.: геру) — кінь Араґорна, який звався так, бо його віддала Араґорнові Арвен («Повернення Короля» V 2).

руін «червоне полум’я» (рунья мовою квенья) — як в Ородруін.

рут «гнів» — як в Аранрут.

сарн «(невеликий) камінь» — як у Сарн-Атрад (Сарн-Брід на ріці Брендівинній є півперекладом цієї назви); також у Сарн-Ґебір («камінні вістря»: кебер, множина — кебір — «кілки») — бистрина на ріці Андуін. Похідним є слово Серні — назва ріки в Ґондорі.

сереґ «кров» (серке мовою квенья) — як у сереґон.

сіл- (і його різновид тіл-) «світитися (білим чи срібним світлом)» — як у Бретіл, Ґалатіліон, Сильпіон і у квенійському Ісіл (синдарське Ітіл) — Місяць, звідки Ісілдур, Нарсіл, Мінас-Ітіл, Ітіліен. Вважають, що квенійське слово Сильмарили походить од сіліма — так Феанор назвав речовину, з якої виготовив Коштовності.

сір «ріка», від кореня сір— «текти» — як в Оссіріанд (перша частина походить од числівникової основи «сім»: осто мовою квенья, одо синдарською), Сіріон; також у Сіраннон («Прибрамний Потік» Морії) та Сіріт («потік» — як тіріт — «сторожкий» — від тір) — назва ріки в Ґондорі. Той самий корінь ми бачимо в Мінгіріат («межиріччя» — територія поміж Брендівинною та Сірим Потоком), лише зі заміною с на г всередині слова; в Нандугіріоні — «долина туманних потоків», Тьмяноджерельний Діл (див.: нан(д) і ду); в Етір-Андуін — витік чи дельта Андуіну (від ет-сір).

сул «вітер» — як в Амон-Сул, Сулімо; пор.: суліме — квенійська назва третього місяця («Володар Перстенів», «Додаток D»).

тал (дал) «стопа» — як у Келебріндаль, а також у значенні «кінець» — у Рамдал.

талат «низина, рівнина» — як у Талат-Дірнен, Талат-Рунен.

таліон «дужий, безстрашний» — як у Куталіон, Таліон.

танґ «утиск» — як у Танґородрім, також у Дуртанґ (замок у Мордорі). Квенійське санґа мало значення «тиснява, штовханина», звідки Сан-ґагиандо — «Той, хто продирається крізь тисняву» — ім’я одного ґондорця («Володар Перстенів», «Додаток А» (І, IV)).

тар- (1) «високий» (тара — «піднесений» — мовою квенья), префікс у квенійському варіанті імен нуменорських Королів; також в Аннатар. Форма жіночого роду — тарі — «висока, Королева» — в Кементарі, Елентарі. Пор.: тарма — «опора» — в Менелтарма.

тар- (2) «упоперек, через» — як у Сарн-Атрад, Тарґеліон; також у Тарбад (від тapa-пaтa — «перехрестя») — місце, де стародавня дорога з Арнора та Ґондора перетинала Сірий Потік.

татар «верба»; прикметник татрен у Нан-татрен; квенійське тасаре в Тасарінан, Нан-тасаріон (див.: Нан-татрен у «Покажчику»).

таур (1) «ліс, пуща» (тауре мовою квенья) — як у Таурон, Таур-ім-Дуінат, Таур-ну-Фуін.

таур (2) «огидний, ненависний» — як у Саурон (від Таурон), Ґортаур.

тел- «закінчення, кінець, бути останнім» — як у телери.

тіл «вістря, ріг» — як у Танікветіл, Тіліон («Рогатий»); також у Келебділ — «Срібний Зубець» — назва однієї з гір Морії.

тін- «іскорка» (квенійське тінта — «викрешувати іскру», тінве — «спалах») — як у Тінталле; також у тіндоме — «зоряні сутінки» («Володар Перстенів», «Додаток D»), звідки тіндомерел — «дитя сутінків» — поетична назва солов’я (тінувіель синдарською). Воно трапляється також у синдарському ітілдін — «зоремісяць» — речовина, з якої було виготовлено механізми Західної брами Морії.

тін(д) «сірий» — яку Тінґол; квенійське сінда в синдари, Сінґолло (Сіндаколло: колло — «плащ»).

тір «стерегти, охороняти» — як у Мінас-Тіріт, палантіри, Тар-Палантір, Тіріон.

тол «шолом» — як у Дор-Куартол, Ґортол.

тол «острів», що стрімко піднімається над морем чи рікою, — як у Тол-Ерессеа, Тол-Ґален тощо.

тон «сосна» — як у Дортоніон.

торон «орел» — як у Торондор (Соронтар мовою квенья), Кіріт-Торонат. Квенійську форму, ймовірно, бачимо в назві сузір’я Соронуме.

тум «долина» — як у Тумґалад, Тумладен; квенійське тумбо (пор.: тумба-леморна Деревобородого — «глибока чорна долина», «Дві Вежі» III 4). Пор.: Утумно (Удун синдарською; Ґандалф у Морії назвав балроґа «Полум’ям Удуна») — так згодом називали глибоку долину в Мордорі поміж Моранноном і Гирлом Ізену.

тур «влада, панування» — як у Турамбар, Турін, Турґон, феантури, Тар-Міньятур.

уіал «сутінки» — як в Аелін-уіал, Ненуіал.

ур- «спека, бути гарячим» — як в уролокі; пор.: уріме й уруі — квенійська та синдарська назви восьмого місяця («Володар Перстенів», «Додаток D»). Споріднені з ним квенійське слово ауре — «сонячне світло, день» (пор.: клич Фінґона перед початком Нірнает-Арноедіаду) — та синдарське аур, яке у вигляді ор- префіксується до назв днів тижня.

фалас «берег, лінія прибою» (фалассе мовою квенья) — як у Фалас, Белфалас, а також Анфалас у Ґондорі. Пор.: Фалатар, фалатрими. Ще одним похідним від цього кореня було квенійське слово фалма— «(гребениста) хвиля», звідки фалмари, Мар-ну-Фалмар.

фарот походить од кореня зі значенням «полювання, переслідування»; у «Баладі про Леітіан» Таур-ен-Фарот понад Нарґотрондом називають «Мисливськими Пагорбами».

фауґ- «зяяти» — як в Анфауґлір, Анфауґліт, Дор-ну-Фауґліт.

феа «дух» —