Читати книгу - "Несподівана вакансія"

коли вона відкинула пропозицію відвідати Амрітсар.

—  Це твій обов’язок, Суквіндер.

—  Я погано почуваюся.

—  Тобто ти втомилася? Але ж ти сама схотіла там працювати. Тож іди й працюй. Будь відповідальною.

—  Але ж…

—  Ти йдеш на роботу! — відрізала Парміндер, мовби виголосила вирок. І ледве стрималася, щоб не додати: «Я не хочу, щоб Моллісони отримали зайвий привід для зловтіхи».

Коли Суквіндер попленталася до будинку, Парміндер відчула провину. Вона вже хотіла було покликати доньку, але замість цього пообіцяла собі, що обов’язково вибере час, щоб сісти з нею й спокійно про все поговорити.

V

Осяяна вранішім сонцем, Кристал ішла по Фолей Роуд і їла банан. То був незнайомий для неї смак, і вона ніяк не могла зрозуміти, подобається він їй чи ні. Вони з матір’ю ніколи не купували фруктів.

Мама Ніккі щойно безцеремонно витурила її з хати.

—  Кристал, у нас справи, — заявила вона. — Йдемо на обід до бабусі.

Добре, хоч дала банан, щоб Кристал мала чим поснідати. Кристал пішла, не протестуючи. Родина Ніккі і так ледве вміщалася за кухонним столом.

Сонце аж ніяк не прикрашало Поля, ба навіть навпаки: воно висвічувало увесь довколишній бруд і занедбаність, потріскані бетонні стіни, забиті дошками вікна, розкидане сміття.

Зате пеґфордський Майдан щоразу, коли його освітлювало сонце, мав такий вигляд, наче його щойно пофарбували. Двічі на рік учні початкової школи йшли парами, взявшись за руки, центром містечка, прямуючи до церкви на Різдвяну чи Великодню служби. (Всі гидували брати за руку Кристал, бо Жирко пустив слух, що в неї воші. Цікаво, чи він це пам’ятав.) Скрізь висіли квіткові кашпо — фіолетові, рожеві й зелені плямки квітів; щоразу, коли Кристал проходила повз ці квітчасті кошики біля «Чорної гармати», вона зривала собі по одній пелюстці. Кожна пелюстка була прохолодна й гладенька на дотик, але затиснена в кулаці, вона швидко ставала липка й бура, тому в церкві Архангела Михаїла Кристал зазвичай витирала руку об низ теплої дерев’яної лавки.

Вона прийшла додому і крізь прочинені зліва двері зразу побачила, що Террі ще не лягала спати. Із заплющеними очима й роззявленим ротом вона сиділа в своєму кріслі. Кристал грюкнула дверима, але Террі навіть не поворухнулася.

Кристал чотирма кроками підбігла до Террі й шарпнула її за кістляву руку. Голова матері переважилась на запалі груди. Вона захропіла.

Кристал більше її не рухала. У підсвідомості чомусь промайнув образ того мертвого юнака у ванній.

—  Сучка дурнувата, — буркнула вона.

І тут Кристал раптом усвідомила, що в кімнаті немає Роббі. Вона метнулася вгору сходами, гукаючи його.

—  Я тут, — почула вона голос Роббі з-за дверей своєї кімнати.

Кристал штовхнула плечем двері й побачила там зовсім голого Роббі. Він стояв, а біля нього на її матраці лежав, чухаючи собі груди, Оббо.

—  Як справи, Крис? — шкірячись, запитав він.

Вона схопила Роббі й потягла його в дитячу кімнату. Її руки так тремтіли, що вона не одразу змогла його одягти.

—  Він шось тобі робив? — пошепки спитала вона братика.

—  Хоцу їсти, — відповів Роббі.

Нарешті його одягнувши, вона схопила братика на руки і збігла сходами вниз. Чула, як Оббо міряє кроками її кімнату.

—  Шо він тут забув?! — крикнула Кристал до заспаної Террі, яка щойно прокинулася в кріслі. — Чому з ним був Роббі?

Роббі намагався виборсатися з її рук; він не любив, коли кричали.

—  А це шо за фігня?! — заверещала Кристал, уперше помітивши біля крісла Террі дві великі чорні сумки.

—  Та нічо, — невпевнено відповіла Террі.

Але Кристал уже розстібнула одну блискавку.

—  Не руш! — закричала Террі.

Великі, мов цеглини, брикети гашишу, акуратно загорнені в поліетилен. Кристал, яка читала по складах і не знала назви половини овочів у супермаркеті, яка не мала уявлення, як звати прем’єр-міністра, чудово розуміла: якщо в них знайдуть ці сумки, то маму запроторять до в’язниці. Тут вона помітила, що на кріслі, в якому сиділа Террі, видніється бляшанка з візником і кіньми на накривці.

—  Ти ширялася! — У Кристал аж перехопило подих. Вона вже передчувала біду, усе довкола почало валитися. — Ти довбана…

Вона почула на сходах Оббо і знову притисла до себе Роббі. Він скиглив і борсався, наляканий її гнівом, але Кристал учепилася в нього мертвою хваткою.

—  Відпусти його нá фіг! — спробувала крикнути Террі, але Кристал уже відчинила вхідні двері і стрімголов вибігла на вулицю, притискаючи до себе Роббі, що верещав і намагався вирватись.

VI

Доки Говард солодко й гучно хропів собі в ліжку, Шерлі прийняла душ і дістала з шафи одяг. Коли вона застібала кардиган, дзвін на церкві Архангела Михаїла і Всіх Святих сповістив про утреню, що починалася о десятій ранку. Шерлі завжди думала, що Джавандам, які мешкали прямо навпроти церкви, цей дзвін мав би видаватися страшенно голосним, і сподівалася, що Пеґфорд у такий спосіб їм звіщає про свою належність до тих давніх вірувань і традицій, яких вони відверто не бажали сповідувати.

Навіть не замислюючись, бо це вже стало останнім часом її звичкою, Шерлі пройшла коридором до колишньої спальні Патриції й сіла за комп’ютер.

Цієї ночі Патриція мала спати тут, на розкладному дивані, що його Шерлі постелила для неї. Але Шерлі насправді була втішена, що їй не доведеться сьогодні мати справу з Патрицією. Коли вони з Говардом повернулися під ранок зі святкування, Говард, який і досі мугикав «Зелену-зелену траву», не зразу збагнув, що Патриція їх покинула. Лише тоді, коли Шерлі відчинила двері ключем, він захекано спитав: «А де ж Пат?» — і притулився до одвірка.

—  Ой, її засмутило, що Меллі не приїхала з нею, — зітхнула Шерлі. — Вони, здається, посварилися… Мабуть, поїхала додому миритися.

—  Ані дня без пригод, — сказав Говард і обережно, навпомацки, пішов коридором до спальні, ледве втримуючи рівновагу і спираючись об стіни.

Шерлі завантажила улюблений медичний сайт. Коли вона ввела першу літеру хвороби, про яку хотіла дізнатися, сайт знову відкрив їй інструкцію «ЕпіПену». Шерлі швиденько її переглянула, бо ж раптом їй доведеться рятувати життя їхньому помічникові у кав’ярні. Тоді старанно ввела в поле пошуку слово «екзема» і з деяким розчаруванням дізналася, що ця хвороба зовсім не заразна і аж ніяк не може стати приводом для звільнення Суквіндер Джаванди.

За звичкою вона вписала у браузері