Читати книгу - "Темний ліс"

аби стежити за тим, як зонд пролітатиме крізь хмару пилу, й фіксувати отримані дані. «Блакитна тінь» була одним із трійці кораблів. Цей малий швидкісний космічний корабель інколи називали космічним болідом, бо єдиним його корисним навантаженням була невеличка кабіна на 5 осіб. Надпотужний термоядерний двигун у такому компонуванні забезпечував захмарні показники прискорення й маневреності.

Після утворення хмари «Блакитна тінь» пролетіла всю її наскрізь, щоб перевірити, чи справді хвилі, створювані рухомими об'єктами, передбачувано впливають на хмару. Результати підтвердили припущення вчених. Звичайно, хвилі від руху можна було відстежити лише за допомогою космічного телескопа за сотню астрономічних одиниць. Жодних їх слідів годі було й сподіватися побачити з кабіни «Блакитної тіні» — довколишній простір, як і раніше, здавався порожнім, неживим. Але, залетівши до хмари, пілот почав переконуватися, що сонячне світло трохи зблякло, а зазвичай чітко окреслені краї світила стали розмитими. Покази бортових приладів підтвердили його спостереження: зафіксували єдиний візуальний ефект, створений найбільшим рукотворним об'єктом, відомим людству.

— Залишилося чекати менше трьох годин, — сказав командир корабля. Насправді хмара пилу, хоч би якою гігантською вона була, виявилася лише надтонким супутником на орбіті Сонця, й він постійно рухався. І якби до появи зонда хмара віддрейфувала із зони вірогідного контакту, довелося б розсіювати ще одну, вже ближче до Сонця.

— Ти справді віриш, що нам це вдасться? — запитав пілот.

— А чому ні? Ми творимо історію!

— Зонд же не атакуватиме нас? Ми — цивільні особи, та й займатися цим мав би флот, а не ми!

Цієї миті «Блакитна тінь» отримала повідомлення від станції спостереження імені Фіцроя-Рінгера: трисо-ляріанський зонд увійшов до «хмари пилу», залишає чіткий слід, і це дало змогу визначити точну траєкторію його руху. «Блакитній тіні» наказали негайно вирушати в точку зустрічі й провести перший візуальний контакт із близької відстані. Хоча станція моніторингу розташовувалася за добру сотню астрономічних одиниць від «Блакитної тіні» й повідомлення долало цю відстань понад десять годин, це вже не мало значення: розрахунки точки зустрічі виконали навіть з поправкою на слабкий коефіцієнт гальмування від частинок «хмари пилу». Зустріч — це лише питання часу.

«Блакитна тінь» лягла на курс перетину траєкторії зонда й знову ввійшла до невидимої хмари, рухаючись назустріч посланцеві Трисоляриса. Цього разу політ тривав уже більш ніж десять годин, і пілот з командиром почали потроху куняти, проте щосили намагалися боротися з дрімотою, підбадьорюючи себе щосекундним зменшенням відстані до зонда.

— Погляньте! Он він, я його бачу! — заволав раптом пілот.

— Що ти верзеш? До цілі ще понад чотирнадцять тисяч кілометрів! — заперечив командир. Навіть за ідеальних умов у порожньому космічному просторі неможливо неозброєним оком вгледіти щось завбільшки як вантажівка. Але невдовзі він і сам побачив, що в напрямку траєкторії їхнього руху на чорному могильному тлі космічної безодні з'явилася яскрава рухома точка.

Після кількасекундних роздумів командир зрозумів: потреба цієї «пилової хмари», більшої за Сонце, відпала. Трисоляріанський зонд знову запустив двигун і розпочав процес гальмування. Він не мав наміру пролітати повз Сонячну систему — навпаки, збирався залишитися в ній.

* * *

Мусили вдатися до тимчасових заходів, тож процедура передавання командування «Природним добором», як і решти кораблів Азійського флоту, проводилася за скороченим планом і без зайвої помпезності. Присутні були тільки капітан Дунфан Яньсюй, тимчасово призначений Чжан Бейхай, перший віце-капітан Левін, другий віце-ка-пітан Інуе Акіра та спеціальна група з Генерального штабу.

Попри весь технологічний поступ цієї епохи, стагнація у фундаментальних дослідженнях наклала певний відбиток і на процес передавання управління «Природним добором». Скористалися старими, добре знайомими Чжану Бейхаю методами: скануванням сітківки, відбитками пальців і зміною пароля.

Спеціальна група Генерального штабу завершила ідентифікацію повноважень Чжана Бейхая в системі керування «Природним добором», завантаживши дані про його сітківку й відбитки пальців. Дунфан Яньсюй залишилося тільки передати йому пароль.

— «Чоловіки завжди пам'ятають любов лише через романтику»[68], — вимовила вона і зміряла Чжана Бейхая багатозначним поглядом.

— Але ж ви, здається, не палите, — спокійним тоном зауважив Чжан Бейхай.

— Та й бренд перестав існувати за часів Великого занепаду, — з жалем відповіла Дунфан Яньсюй.

— Але пароль справді гарний. Навіть у мої часи мало хто знав цей слоган, — погодився Чжан Бейхай.

Капітан і віце-капітани залишили Чжана Бейхая на самоті, щоб він мав змогу замінити пароль своїм і нарешті отримати повний контроль над «Природним добором».

— А він справді розумний, — зауважив Інуе, щойно сферичні двері відділили їх від нового керівництва.

— Мудрість стародавніх, — відповіла Дунфан Яньсюй, не відвертаючи погляду від місця, де щойно зачинилися двері, ніби хотіла пронизати поглядом глуху стіну. — Його двохсотрічних знань і життєвого досвіду ми не опануємо, а йому буде дуже легко вивчити те, що знаємо ми.

Усі троє мовчки чекали. Минуло п'ять хвилин — час, якого найкмітливішій людині з контингенту після останніх тренувань мало би вистачити для процедури скидання пароля, аби прийняти повноваження. Ще за п'ять хвилин очікування обоє віце-капітанів з нудьги почали виробляти піруети в коридорі, але Дунфан Яньсюй стояла непорушно.

Нарешті двері знову вималювалися на перегородці, й трійця офіцерів із подивом побачила, що звичний білий колір сферичного приміщення поступився непроникній чорноті. Виявилося, Чжан Бейхай активував на голографічному екрані мапу зоряного неба, стер усі орієнтири, назви та уявні лінії, залишив довкола себе тільки блискучі плямки зірок. Ззовні здавалося, що зорі засіяли всі стіни каюти й Чжан Бейхай просто висить у космічному просторі поза корпусом корабля серед голографічного інтерфейсу.

— Я скінчив, — глухо мовив він.

— І чому це тривало так довго? — невдоволено запитав Левін.

— Ви насолоджувалися владою, яку отримали над «Природним добором»? — зіронізував Інуе.

Чжан Бейхай не відповів. Ігноруючи інтерфейс, не зводив погляду із зорі в найвіддаленішій частині мапи. Дунфан Яньсюй помітила, як у тому секторі з'явився крихітний, миготливий зелений вогник.

— Це вже геть не смішно, — сказав Левін, реагуючи на іронію в словах Інуе. — Дозвольте вам нагадати, що капітаном «Природного добору» так само залишається полковник Дунфан. Можливо, це з мого боку прозвучить брутально, але ваша роль зводиться лише до контролю відданих нею розпоряджень.

— І це не триватиме довго, — продовжив Інуе Акіра. — Перевірка на флоті добігає кінця, майже стовідсотково відомо, що «проштампованих» серед особового складу немає.

Інуе хотів ще щось додати, але його думку перервав здивований вигук капітана.

— Боже ж ти мій! — тільки й