Читати книгу - "Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи"

class="title6">

342

«Якщо... торгівля й товарообмін вигідні для загального блага; якщо хвалять того, хто підходить до торгівлі чесно й порядно, тоді кількість торговців зростатиме виважено. А якби було загальновідомо, що винагороду отримає той, хто винайде новий спосіб, як підняти загальні доходи без шкоди для окремих осіб, ці здогадки б не обходили так сильно стороною». З кн.: Ксенофонт. Гієрон, 19.

343

«Вище я вже сказав, яким чином варто організувати державні справи, щоб забезпечити всіх афінян харчуванням за державний рахунок. Якщо за чиїмись розрахунками виходить, що для цього всього потрібно мати великий капітал, і тому ніколи не вдасться знайти достатньо грошей для всього, я все ж раджу не втрачати надії. Це геть не правда, що потрібно все зробити за раз, бо інакше від цього не буде жодного прибутку. Кожен збудований будинок, кожен побудований корабель, кожен куплений раб відразу ж почнуть давати прибуток. Навіть вигідніше робити все не одночасно, а поступово... Якби ми діяли відповідно до своїх можливостей, могли б використовувати добрий досвід з того, що вже зроблено, та уникнути повторення своїх помилок». З кн..: Ксенофонт. Про державні прибутки.

344

З кн..: Ксенофонт. Про державні прибутки.

345

Надалі ми більше не будемо розрізняти цих двох мислителів. Сам Сократ нічого не написав, тож усі його думки ми знаємо в поданні Платона. Оскільки складно розмежувати думки Сократа від думок Платона, дуже часто від цього відмовляються. Цієї традиції будемо дотримуватися й ми. Більше щодо цього питання див.: Kahn. Plato and the Socratic Dialogue.

346

Платон. Тімей, 29Ь.

347

Платон. Держава. Книга VII / пер. з давньогр. Дз. Коваль. — Київ: Основи, 2000. — С. 211.

348

Або від телевізора. У певному розумінні, телевізійна подача реальності — це тільки тінь справжнього світу. Людина, яка встане від телевізора й почне бачити речі такими, якими вони є, дуже часто розчаровується і дуже просто після тривалого часу комфорту «псує очі».

349

Платон. Держава. Книга VII, / пер. з давньогр. Д. Коваль. Київ: Основи, 2000. — С. 515.

350

Там само, 517а.

351

Фільм «Матриця» розвиває це уявлення до найменших деталей: ми раби (яких використовують для отримання енергії), які бачать (кольорові) тіні, котрі нам хтось проектує.

352

Ми народжуємося на світ з відбитками ідей на собі, які нам потрібно відкривати й які є об’єктивними самі собою. Так Платон у діалозі «Протагор» відмежовується від некерованого суб’єктивізму в крилатому виразі, який приписують однойменному філософові: «Людина — міра всіх речей» (див.: Платон. Протагор, 361 с). Навпаки, у світі Платона ми не вчимося нічому новому, а тільки відкриваємо у собі те, що насправді вже знаємо.

353

З кн.: Popper. The Open Society And Its Enemies. Vol I.

354

З кн.: Nelson. Reaching for Heaven on Earth, 34-35.

355

З кн.: McCloskey. ТЬe Bourgeois Virtues, 152, про Девіса й Герша див. розділ «Descartes’ dream».

356

Подібність слів Good («Добро») і God («Бог») Дейдра Макклоскі розвиває ще далі, посилаючись на алегорію Платона про сонце, що освітлює думку й наближає її до пізнання Добра. Віруючий християнин точно б погодився із перефразуванням «Sun of Good» (Сонце добра) у «Son of God» (Син Божий). Див.: McCloskey. 7üe Bourgeois Virtues, 365.

357

На щось схоже натякає і крилатий вислів математиків і фізиків, який стосується правдоподібності підрахунку й випадковості: «Бог не грає в кості».

358

Polanyi. Personal Knowledge, 171.

359

McCloskey. The Bourgeois Virtues, 153.

360

З кн.: Sallust. On the Gods and the World, четверта частина.

361

«У справді важливій й вагомій гіпотезі усі «припущення» — це широкі неточні описові зображення дійсності. Загальна практика свідчить, що найкращі теорії мають найменш вірогідні припущення. ... Щоб гіпотеза була важливою, вона повинна бути помилковою у своїх припущеннях. Вона ігнорує всі супровідні обставини, тому що порівняно з її успіхом усе інше здається несуттєвим». З кн.: Friedman, Essays in Positive Economics, 14.

362

Залишається питання, чим же тоді є наші моделі? Вони прагнуть бути правдивими, чи хочуть нам допомогти, чи бути (більшою чи меншою мірою) корисними? Проте як вони хочуть бути нам помічними чи корисними, якщо вони у жодному з контекстів не вважаються правдивими, дійсними?

363

Див.: Platon. Faidon, 64d.

364

Там само, 66d.

365

Див.: Platon. Faidon, 66b.

366

Там само, 66c.

367

Там само, 65b-66a.

368

Там само, 66e-67a.

369

З кн.: Nussbaum. The Fragility of Goodness, 142.

370

З кн.: Nelson. Economics as Religion, 105.

371

Від Ніцше тільки посилювалася критика тоталітаризму, а після Другої світової війни вже стало майже традицією називати Платона батьком тоталітаризму. Див.: К. Поппер, З. Бауман, Й. Габермас, М. Фуко та ін.

372

Друге життя платонізму, а також тисячі різних способів, як його можна використати, пропонує у своїй книзі Novotny. The Posthumous Life of Plato.

373

З кн.: Nelson. Economics as Religion, 270. Див.: К. Поппер. Відкрите суспільство та його вороги, 38, 164.

374

А в першому томі, у дванадцятому розділі «Капіталу» Маркс навіть скаржиться: «Le Platonisme ou va-t-il se nicher!» [Платонізм пустить коріння абсолютно всюди!]. Він говорить про Платона як про людину, що «вбачає у розподілі праці підґрунтя для класового розділення суспільства. Робітник може