Читати книгу - "Двічі графиня та двічі генерал"

Георгом, — несподівано зауважив граф Станіслав.

Барон запитливо поглянув на графа.

— Але це наша маленька таємниця, — відповів на німе запитання Потоцький.

— Масонські справи, — впевнено сказав барон Фогт чи то собі, чи то графині Софії.

Граф Станіслав Потоцький, будучи майстром ложі Великого польського сходу, вів активне листування з керівництвом інших масонських лож Європи. І тепер згадав про спілкування з майстром гамбурзької ложі «Св. Георг до зеленіючих ялин» Георгом Генріхом Зівекінгом. Йому подобалися сміливі думки брата по масонству:

«Свобода — це не беззаконня. Сам вищий творець Усесвіту, вільна істота, у кожній своїй дії керувався вічними законами краси, мудрості і сили, порядку і гармонії. Вільний той, чий вибір визначається розумом, а не насильством збоку. Свобода в державі означає не незалежність від законів, але безпеку від нерозумних законів і довільного посягання можновладців на наші права».

Граф Станіслав потиснув руку Георгу і запросив до себе в гості, поспілкуватися наодинці.

Після обіду барон Фогт запропонував прогулятися по його парку.

— Після того, як я фактично відійшов від справ, мені захотілося створити зразковий ландшафтний парк. Для цього я спеціально поїхав до Британії, де оглянув безліч парків і набув необхідних знань. І вважаю, що в мене вийшло задумане.

Парк справді був добрий. Гості у супроводі барона по звивистій доріжці уздовж невеликої річки вийшли до ставка.

— Мені здається, — зауважила графиня Софія, — що все тут створене самою природою, і вам майже не довелося нічого змінювати.

— О! — вигукнув барон. — Мені приємно чути це з ваших уст! Але насмілюся зауважити, майже все тут зроблено людськими руками.

Вони пройшли далі. Несподівано перед ними відкрився ефектний краєвид — скельні утворення з водоспадами, фонтанчиками й альтанкою з лавами. Барон Каспер запропонував присісти відпочити і помилуватися краєвидами.

Каспер звернув увагу, що Людвіг Метцель щось записує і замальовує у свій блокнот.

— У вас в Україні теж є парк? — поцікавився Фогт у Потоцького.

— Так, за моїм палацом у Тульчині розбитий досить гарний парк. Але досконалості немає межі.

— Пане інженере, — звернувся барон до Людвіга, — у мене велика бібліотека зі створення парків. Коли ми повернемося, я подарую вам кілька цікавих книг.

Коли гості втомилися від пішої прогулянки, барон зробив знак, і були подані відкриті карети.

— Не можу не похвалитися ще одним моїм творінням. Відразу за парком знаходиться фермерське господарство.

— І між іншим, — втрутився в розмову Георг Зівекінг, — барон Фогт першим у Німеччині почав вирощувати картоплю, яку раніше ввозили з Голландії.

Фермерське господарство барона також було зразковим.

За вечірньою кавою графиня Софія запитала барона Каспера:

— А чим ви зараз займаєтеся?

— Для себе, графине, я досяг багато чого, напевно, навіть більше, ніж мені потрібно. І якось запитав себе: що я можу зробити для інших? Наприклад, для тих, у кого життя дало збій і хто сам не може вийти з безвихідного становища. Ми створили Загальну установу для бідних. Усе місто розбите на певні райони, і в кожному районі працює свій благодійний центр. Двісті людей допомагають біднякам знайти роботу; всім надається медична допомога, ми навчаємо не тільки грамоті, а й професії. Звичайно, грошей це з’їдає багато, зате моральне задоволення величезне.

— Між іншим, значно зменшилася кількість злочинів, і в’язниці у нас напівпорожні. Не забувайте, що Гамбург — портове місто, — додав Георг Зівекінг.

— Барон — дуже цікава людина, — зазначила Софія на зворотному шляху.

— Щоправда, трохи хвалькуватий, — з усмішкою додав Станіслав.

Тим не менш, у графа з бароном склалися дуже добрі відносини.

Навесні 1794 року Європа пильно стежила за подіями в Польщі. З Варшави надходили відомості про повстання поляків під проводом генерала Тадеуша Костюшка. Поповзли різні чутки, перш ніж прийшло перше офіційне зведення, в якому повідомлялося, що Костюшко під Раславицями, поблизу Кракова, 4 квітня розбив загін російського генерала Тормасова, а незабаром повсталі варшав’яни звільнили столицю. Граф Потоцький щодня відвідував англійський клуб — саме туди надходили всі новини, чутки і плітки. Кожен міг висловити свою думку про те, що відбувається. Звичайно, Потоцькому приділяли багато уваги і як генералу, і як вихідцеві з Польщі.

— Безсумнівно, — граф Потоцький ретельно підбирав слова, — ця перша перемога викличе загальний тріумф у поляків і на перших порах приведе під прапори генерала Костюшка нових прихильників. Але мета буде досягнута тільки тоді, коли Костюшко підніме весь народ на боротьбу за свободу. А це майже неможливо, бо шляхта настільки його гнітила, що селянину байдуже, на кого гнути спину. Головне, щоб в керівництві не було чвар за владу вже на першому етапі, інакше все закінчиться провалом, так і не розпочавшись, або щоб патріотизм не закінчився виданням відозв і постановкою патріотичних п’єс у театрах Варшави.

У німецько-австрійському гуртку англійського клубу панувало збудження. І німці, й австрійці вже потирали руки в надії на остаточний розподіл Польщі і приєднання до своїх держав ласих шматків її території.

Генерал Костюшко, здавалося б, усе робив правильно: видав універсал, який приписував звільнити селян для захисту вітчизни. Одягнувшись у простий сільський одяг, генерал їхав від одного села до іншого, умовляв, лякав, їв їхню нехитру їжу, обіцяв повну свободу у разі перемоги. Але великого результату це не дало. Шляхта не вірила в успіх і побачила в універсалі посягання на права власності, а селяни не хотіли мати справ зі шляхтою. Розпачу Костюшка не було меж. Замість армії, про яку він мріяв, чисельністю в чотириста тисяч осіб набралося трохи менше сорока тисяч. Навіть виявляючи чудеса героїзму, виграти війну у Пруссії і Росії було неможливо. Тим не менш, 6 червня при Щекоцинах Костюшко напав на об’єднані російські та прусські війська, зазнавши поразки, змушений був залишити Краків, до якого ввійшли прусські війська. Костюшко попрямував до Варшави, щоб утримати столицю або померти.

А у Варшаві в цей час почалося полювання на зрадників — людей, причетних до Торговицької конфедерації, усіх, хто не підтримував революцію чи