Читати книгу - "Служниця для божевільного графа, Делісія Леоні"

— Звідки тобі відомо? – поцікавився король.

Кейл розвернувся до Його Величності і розвів руками.

— Вона має якісь чари. Вона повністю оволоділа його розумом. Адже як можна тільки вірити словам убивці?!

— Заткнися, Кейле! Вона не вбивала її! - прошипів я і новий потік магії обвився навколо його ніг.

— Ти сказав, що батьки її вважають загиблими? Хто вони? З якого роду? - запитав король.

Я зам'явся. Язик не повертався сказати. Мені хотілося забути всю розмову з Горветом, але я... вірив йому. Вірив у його надані докази.

— Вони... не зовсім загиблі.

— Віторе? - на мене дивилися дві пари очей.

— Ми завжди намагалися вистежити членів клану, але ніколи не могли навіть близько підійти до них. Що вже говорити про примарних правителів клану. Про незрозумілу спрагу усунення королівської сім'ї. Знаєте, неможливо знайти те, чого немає. А також неможливо знайти і людей, які... нібито вже мертві.

— На що ти натякаєш? - тихо спитав Кейл і помітно зблід. - Батьки Дарії і є...

— Так.

Важко було повірити, що Дарія не причетна. Неможливо було повірити, що Дарія невинна і нічого не знала.

Я втомлено провів рукою по обличчю. Магія вирувала, кипіла, обпалювала. А біль розривав моє серце. Як я міг так помилитись у ній?

У двері голосно постукали, і в кімнату без дозволу вбіг один із охоронців короля. Він був весь блідий і наляканий.

— Що відбувається? Якого демона ти...

— Прошу пробачити мені, Ваша Величність... але... — чоловік став навколішки і опустив голову, — Її Величність знайдена мертвою. Дарія Вімпл втекла. Тіло королеви було знайдено біля її камери. Ми почали пошуки вбивці Дарії Вімпл.

«Ти і досі віриш, що вона не вбивала свою тітку?» - читалося запитання в очах Кейла.