Читати книгу - "Аеропорт, Артур Хейлі"

вниз трапом. Начальник бригади, який ще щільніше закутався в парку, повідомив:

— Усе готово.

Згадавши, що його сигара досі горить, Патроні попахкав нею кілька разів, а тоді кинув у сніг, де вона згасла. Він показав на беззвучні реактивні двигуни.

— Добре, тоді запускайте всі чотири.

Кілька чоловіків повернулися з автобуса бригади. Чет­вірка приклалася плечима до трапа біля літака і виштовхала його геть. Двоє інших відповіли на крик начальника бригади, який підхопив вітер:

— Запускайте двигуни!

Один з іншої пари чоловіків став перед літаком біля генератора. На голові у нього був шоломофон, під’єднаний до фюзеляжу. Другий, з регулювальним жезлом, відійшов до місця, де б його бачили пілоти нагорі.

Джо Патроні, який позичив собі захисний шолом, підійшов до працівника з шоломофоном. Решта чоловіків уже вибиралися з теплого укриття автобусів, аби подивитися, що ж буде далі.

У кабіні екіпажу пілоти закінчили перевірку перед стартом.

Унизу, на землі, працівник із шоломофоном почав ритуал запуску реактивних двигунів.

— Даю дозвіл на запуск.

Пауза. Голос командира:

— Готові до запуску двигунів і подачі повітря для запуску.

З вентилятора генератора пішов потік повітря під тиском прямо у повітряний турбостартер двигуна номер три. Лопаті компресора повернулися, закрутилися швидше, застогнали. На швидкості п’ятнадцять відсотків другий пілот подав авіаційний керосин. Коли пальне загорілося, ви­верглася хмара диму й двигун запрацював з глибоким гортанним ревом.

— Даю дозвіл на запуск четвертого.

Четвертий двигун запрацював, як і перший. Генератори на обох двигунах заряджалися.

Голос командира:

— Перемикаємося на генератори. Відімкніть джерело енергії внизу.

Зверху над генератором повідпадали електричні кабелі, які з’єднували його з двигунами.

— Відімкнули. Даю дозвіл на запуск другого.

Запрацював другий двигун. Уже три двигуни. Ревіння огортало все навколо. Позаду розлітався сніг.

Двигун номер два запрацював і стабілізувався.

— Відімкніть пристрій повітряного запуску.

— Відімкнули.

Пуповина шланга вентилятора спустилася вниз. Начальник бригади відкотив генератор геть.

Прожектори перед літаком відвели вбік.

Патроні обмінявся шоломами з працівником, що стояв біля переду фюзеляжу. Начальник служби технічного обслу­говування тепер сам одягнув шоломофон та міг спілкуватися з пілотами.

— Це Патроні. Як будете готові, викочуйте його.

Перед носом літака працівник з регулювальними жезлами підняв їх догори, готовий провести літак, коли той виїде з ровів, еліптичним шляхом, який також узгодили з Патроні. Чоловік приготувався бігти, якщо «Боїнг» вийде з болота швидше, ніж очікується.

Патроні присів якомога ближче до переднього колеса. Якщо літак рушить швидко, він також може травмуватися. Він тримав руку біля електричного з’єднувача бортового переговорного пристрою, готовий від’єднатися.

Уважно спостерігав за головною опорою шасі, чекав початку руху вперед.

Голос командира:

— Збільшую оберти двигуна.

Реактивні двигуни запрацювали швидше. Серед схожого на безперервний грім гуркоту літак здригнувся, земля під ним задвигтіла. Але колеса не рухалися.

Патроні склав долоні навколо мікрофона переговорного пристрою.

— Більшу потужність! Важелі на повну!

Шум двигунів погучнішав, але не надто. Колеса відчутно піднялися, але все одно не рухалися вперед.

— Бляха-муха! Та до кінця, кажу!

Кілька секунд швидкість обертів двигунів не мінялася, а тоді різко спала. Голос командира протріскотів у переговорному пристрої; звучали нотки сарказму:

— Патроні, por favor205, якщо я посуну важелі керування вперед, цей літак стане на ніс. Замість цілого «Боїнга» в болоті ми отримаємо просто розбитий «Боїнг».

Начальник служби техобслуговування розглядав колеса шасі, які тепер осіли, а також землю навколо.

— Він вийде, кажу тобі! Просто не треба бути боягузом і дати повну потужність.

— Диви, який сміливець знайшовся! — гаркнув командир. — Я вимикаю двигуни.

Патроні загорлав у переговорний пристрій:

— Не вимикай, хай вхолосту працюють! Я зараз піднімуся! — Вибираючись з-під носа літака, він квапливо показав, щоби трап знову повернули на місце. І щойно його приставили, всі чотири двигуни затихли й заглухли.

Коли він дістався кабіни екіпажу, обоє пілотів відстібали свої ремені безпеки.

Патроні звинувачувально кинув:

— Ти здрейфив!

Реакція командира була на диво спокійна:

— Es posible206. Мабуть, це єдина розумна річ, яку я зробив за сьогодні. — Для проформи поцікавився: — Ваша служба техобслуговування прийме цей літак?

— Добре. — Патроні кивнув. — Ми беремо його.

Другий пілот глянув на годинник та вніс запис до бортового журналу.

— Коли звільните його, як уже там придумаєте, — заявив командир «Аерео-Мехікан», — не сумнівайтеся, що наша компанія зв’яжеться