Читати книгу - "Снігопад, Ніл Стівенсон"

Він повертається і наполовину стрибає, наполовину падає з трапа, рухається незграбно, бо дивиться не собі під ноги, а на Щурата.

Щурат, невеличка темна фігурка на землі, видима тільки завдяки тіні, яку він відкидає через вогонь, та ще завдяки ланцюжку білих іскор, що спалахують у слідах, трішки коригує курс.

Він цілиться не в літак, а в нього, Райфа. Тоді Райф передумує і кидається вгору, перестрибуючи по три сходинки за раз. Трап хитається і крекче під його вагою, зайве нагадуючи про тендітність літака.

Пілот бачить, що Щурат наближається, не чекає, щоб підняти трап, а одразу рушає з місця і виводить літак на злітну смугу, подалі від Щурата. Заводить двигуни, мало не перекидає літак на крило, але йому таки вдається вивести його на плавну криву до злітної смуги, двигуни готові, тільки б дотягти до середини смуги! Тепер пілоти бачать тільки те, що прямо перед ними і з боків, але не можуть бачити того, що їх наздоганяє.

Y. Т. єдина, хто це бачить. Вона без проблем проникла на територію аеропорту за перепусткою кур’єрки і виїхала на майданчик біля вантажного терміналу. Звідти відкривається чудовий краєвид на пів милі відкритої смуги, і їй видно, що відбувається: літак з ревінням котиться смугою, дорогою зачиняючи двері, вистрілюючи з двигунів блідо-блакитним полум’ям, намагаючись розігнатися для зльоту, а Фідо женеться за ним, наче пес за вгодованим поштарем, робить останній затяжний стрибок і, ніби перетворившись на ракету «Сайдвіндер», стрімголов залітає у вивідну трубу лівого двигуна.

Літак вибухає приблизно за десять футів над землею, спалюючи Фідо, Л. Боба Райфа і його вірус у пекучому стерилізаційному полум’ї.

Фантастика!

Якийсь час вона ще стоїть і дивиться продовження: прилітають вертольоти Мафії, з них вискакують лікарі з валізками, пакетами з кров’ю і джгутами. Бійці Мафії метушаться поміж літаками, вочевидь шукаючи когось важливого. З парковки стрімко рушає піцовозка, і машини Мафії кидаються їй навздогін.

Але за якийсь час Y. Т. стає нудно, тож вона їде до центрального терміналу, переважно своїм ходом, хоч дорогою таки вдалося ненадовго загарпунити автоцистерну з пальним.

Мама чекає на неї у маленькій дурнуватій машинці для міста, просто біля виходу з багажної зони, як вони і домовилися по телефону. Y. Т. відчиняє дверцята, кидає скейт на заднє сидіння і залазить слідом за ним.

— Додому? — питає мама.

— Так, додому — це було б чудово.

Подяка

Ця книжка народилася із нашої з художником Тоні Шідером співпраці, коли ми хотіли опублікувати комп’ютерний графічний роман. Я займався словами, він опікувався зображеннями; та навіть попри те, що ця книжка майже виключно складається зі слів, певні її аспекти проросли з наших із Тоні дискусій.

Писати цей роман було дуже складно, і я постійно користувався добрими порадами моїх агентів — Ліз Даранзоф, Чака Верніла і Деніса Стюарта, які читали перші чернетки. Начерки дісталися також Тоні Шідеру, доктору Стіву Горсту з Весліанського університету, який забезпечив мене розлогими і зрозумілими коментарями про все, що стосується мізків і комп’ютерів (і якому спала на гадку ідея вірусу вже за годину читання), а також моєму свояку, Стіву Віґґінсу, що зараз навчається в Единбурзькому університеті — він не тільки познайомив мене з Ашерою, а й постійно підкидав корисні статті та цитати, коли я безпорадно порпався в Бібліотеці Конґресу.

Марко Кальтофен, як завжди, пропонував свої енциклопедичні знання, як той Бібліотекар, щоразу, коли я питав його про те і се щодо утилізації токсичних відходів. Річард Ґрін, мій агент у Л. А., трохи допоміг із географією міста.

Брюк Поллок прочитав верстку надзвичайно пильно, але з дивовижною швидкістю і також дав кілька корисних порад. Він перший, але далеко не останній, звернув увагу на те, що BIOS насправді позначає «Базову систему вводу-виводу» (Basic Input / Output System), а не «Базову Інтегровану Операційну Систему», як сказано у книжці (і як має бути насправді); але мені здається, що я таки ладен втоптати будь-які аргументи в багно, якщо йдеться про пошуки хорошої гри слів, тому цю частину книжки я залишив без змін.

Ідея «віртуальної реальності» на кшталт Метасвіту зараз надзвичайно поширена у спільноті комп’ютерних художників, і її вже намагаються впроваджувати різними способами. Особливе бачення Метасвіту, описане в цьому романі, з’явилося зі звичайної бесіди з Джейме (Капітан Радіохвиля) Таафе — але це не означає, що винуватити в нереалістичних чи неоковирних деталях Метасвіту слід когось іще, окрім мене. Слова «аватар» (у використаному тут значенні) та «Метасвіт» вигадав я сам, коли вирішив, що актуальна термінологія (типу «віртуальна реальність») надто незграбна, щоб її використовувати.

Роздумуючи про те, як може бути сконструйований Метасвіт, я перебував під впливом книжки «Путівник інтерфейсом „людина — машина“ від Епл», яка пояснює філософію «макінтошів». Знову-таки, цей коментар покликаний тільки визнати корисний внесок людей, що укладали цей документ, а не щоб міцно прив’язати цих бідолах до результату.

Сталося так — і я розповідаю про це тільки тому, що мене тішить самореферентність події, — що я дуже тісно познайомився із внутнішніми принципами роботи «Макінтоша» ще на тих ранніх етапах нашого приреченого, але маніакального поривання створити графічний роман, коли стало очевидно, що «Маки» можна змусити працювати, лише написавши купу саморобного програмного забезпечення для обробки зображень. Під час роботи я більше годин провів за кодом, ніж за самим текстом, хоча зрештою ми відійшли від початкової концепції, тож із практичного погляду більшість моєї роботи була марною.

Нарешті, слід зазначити, що коли я писав про Бабель, то спирався на плечі незліченних істориків і археологів, які займалися дослідженнями тих часів; більшість слів, сказаних Бібліотекарем, насправді належать цим людям, і Бібліотекар — це мій спосіб подякувати їм, це вербальні примітки, які я позаписував, ніби старанний учень — а я не дуже старанний.

Після першої публікації «Снігопаду» я дізнався, що термін «аватар» насправді вже кілька років використовується як частина віртуальної реальності «Габітат», розробленої Ф. Ренделом Фармером і Чіпом Морнінґстаром. Ця система працює на комп’ютерах Commodore 64, які, хоч і вийшли з ужитку у США, досі популярні в Японії. Окрім аватарів, «Габітат» має іще кілька засадничих рис Метасвіту з цієї книжки.

Примітки

1

Lockheed SR-71 «Blackbird» — американський літак-розвідник. Здатний розвивати швидкість понад 3 Махи.

2

Louisville Slugger — класична модель бейсбольної