Читати книгу - "Бурштиновий Меч 1-6, Ян Фей"

заплативши ціну. Вони, як правило, розцінювали цю ціну як ділову угоду. Вони вірили, що якщо погодяться, то приєднаються. Якщо вони не погоджувалися, то йшли. Це було так просто. Про це не було чимось складним.

Фрея не зрозуміла думок найманців. Вона, природно, нервувала. Моє прохання насправді дуже просте. Я хочу, щоб ти втік звідси живим. Оскільки ти вирішиш залишитися і повірити в мене, я сподіваюся, що ти зможеш послухати мій наказ і виконати мої накази. В іншому випадку ця угода в принципі безглузда. Тому я знаю, що це трохи самовпевнено говорити, але я все одно повинен наполягати. Якщо ви вважаєте це неприйнятним, я не буду вас змушувати.

Звичайно, це найосновніше. Найманці відповіли. Звичайно, вони так і сказали. Однак, коли вони стикаються з наказом померти, вони не обов'язково можуть його виконати. Однак завжди було правильно спочатку домовитися.

?

Що ще? Що робити?

Я не знаю, але я можу хоча б стояти на вашому боці і боротися. У бою ми товариші, які воюють пліч-о-пліч. Я думаю, що це не зміниться через домовленість між нами. Фрея подумала і відповіла.

Цього речення вистачить, якщо ви можете це зробити. Принаймні ми визнаємо тебе, дівчинко! — відповів Мано, і двоє чи троє людей кивнули на знак згоди. Але все одно були люди, які вирішили виїхати. У підсумку залишилося сімнадцять людей. За винятком Ретто, Су, Мано та трьох його найкращих друзів, решта були вовками-одинаками. Вони відчували, що краще йти за групою, ніж діяти поодинці, тому зрештою вирішили залишитися. Однак ці люди перевершили очікування Фреї. Це перевершило її очікування.

.

Тому що їй не було чого очікувати. Навіть якби Су залишився єдиним, йому б пощастило. А тепер пощастило ще більше.

Не встигла їхня розмова закінчитися, як із заходу прийшла звістка про те, що армія Мадари увійшла в місто, і натовп на вулиці заворушився. Коли Ретто побачив ситуацію на вулиці, він негайно попросив інших піти за ним до бару, щоб отримати їжу. У цей час було природно брати стільки, скільки могли. Інакше, коли ці люди прокинуться, на вулиці буде хаос.

У цьому полягала різниця між найманцями та ополченням Фреї. Досвідчені солдати завжди спочатку думають про логістику, а не про інші аспекти.

.

Що ж нам робити далі, командире міс Фрея? — спитав старий найманець Мано.

Не називайте мене командиром, я нічим не відрізняюся від вас. — сказала Фрея з червоним обличчям. Попередній виступ змусив її так нервувати, що вона майже не могла дихати. До сих пір вона так і не розуміла, чому у неї вистачило сміливості сказати такі слова перед групою досвідчених солдатів.

Тепер, коли вона подумала про це, це було схоже на сон.

?

Але в її серці був голос, який говорив їй, що вона може це зробити. Вона повинна мати спосіб допомогти Брандо і не бути тягарем поруч з ним. Хвостата дівчинка глибоко вдихнула, щоб заспокоїтися. Вона дивилася на палаючі західні ворота і раптом щось згадала. Чи вмієте ви їздити верхи?

Звичайно, як не можна?

Тоді ми потім вкрадемо коня. — відповіла Фрея.

?

Вкрасти коня?

Вкрасти коня? Дівчинка поралася зі срібною ложкою і з цікавістю запитала.

У фортеці Рідон є кінний ринок. Дворяни торгують бойовими кіньми у внутрішній окрузі, а також продають слуг і рабів. Це публічний факт. Насправді, коли я приїхав до Бучче, саме вони надіслали мені новину. — відповів Обербек.

Ці зухвалі покидьки. Принцеса спокійно відклала чашку з чаєм.

Але звідки ця дівчина дізналася? — перепитала вона.

.

Це пов'язано з її бекграундом. Того року наші люди залишили її на кінному ринку у фортеці Рідон, коли їй було три роки. Вона може не пам'ятати того, що сталося до того, як їй виповнилося три роки, але вона повинна мати глибоке враження про це місце.

. -- ?

Ви, хлопці, справді безсердечні. Як можна було залишити трирічну дівчинку одну в чужому місці?

.

У нас не було вибору. Того року хаос охопив надто багато людей. Не обійшла стороною навіть дружину Евертона. Крім того, ми ретельно підготувалися.

?

Вона вміє їздити верхи?

.

Як хтось із сім'ї Евертона міг не вміти їздити верхи? Ми домовилися, щоб її усиновив елітний лицар з легіону Срібного Крила. Але чому її сім'я переїхала з фортеці Рідон у таке віддалене місце, як Бучче? Ми досі не знаємо.

?

Чи вдалося їй це зробити? Хоча вона знала, що слова Обербека означають, що Фрея досягла успіху, вона все одно не могла не запитати. Але принцеса все одно не могла не запитати.

Якою б зрілою вона не виглядала на перший погляд, в душі вона все одно залишалася п'ятнадцятирічною дівчинкою.

! —

Звичайно, як я вже казав, усіх вельмож приваблював цей юнак. У ринку не було ніякого захисту, тому вони легко досягли успіху. Ці найманці також були досить сильними, принаймні порівнянними з солдатами фронтових легіонів королівства.

.

Принцеса кивнула.

11 , 3-7 .

На відміну від інших легіонів, фронтові легіони королівства Еруїн, такі як Королівська гвардія, Легіон Срібного Крила, 11-та кавалерійська дивізія Сейфера та полк Флінтлока Анріка, все ще володіли своєю колишньою славою та бойовою доблестю. Звичайні солдати в цих легіонах все ще були нижчими за ранг Залізних 3-7 . Вони, природно, були незрівнянні з Легіоном Білої Гриви і Легіоном Чорного Клинка.

Що стосується стандартних легіонів, то вони були ще більш непривабливими. Починаючи з Року печерних звірів, їх бойова доблесть нічим не відрізнялася від рядових солдатів вельмож.

.

Таким чином, коли Обербек описав їх, напівКазкова Принцеса відразу зрозуміла силу тих найманців, які були з Фрейєю.

Вона на мить подумала і запитала: А потім?

А далі – найцікавіша частина історії. Коли міс Фрея повела свого лицаря на зустріч із цим таємничим юнаком, вони прорвалися крізь армію Мадари. Незважаючи на те, що Обербек зазвичай був холодний, коли він говорив про те, щоб прорватися крізь ворожу армію, він, як член королівської фракції, був у захваті.

Який таємничий юнак. — сказала принцеса.

.

Обербек двічі кашлянув і зрозумів, що помилився.

.

Але принцеса була не проти. Вона подивилася на час і сказала: У мене ще є трохи часу, лорд Обербек. Будь ласка, перейдіть до наступної частини.

.

Це моя честь.

71

Розділ 71

Звістка про те, що армія Мадари увійшла в місто, поширилася, як чума, у фортеці Рідон. Протягом