Читати книгу - "Бурштиновий Меч 1-6, Ян Фей"

тисячоліть темне царство за хребтом Пайн-Маунтін описували як місце зла. Нежить, бандити та випадкові вторгнення — здавалося, що нещастя Еруїна спричинила інша сторона. Таким чином, дворяни зберігали своє незмінне правління протягом сотень років, а селяни тренувалися, готові в будь-який момент вступити в бій.

І ось, цей ворог, який, здавалося, завжди існував у легендах та переказах, не тільки з'явився на папері, а й ожив, оголивши свої ікла та бажаючи пожерти людей. Але мешканці фортеці Рідон зрозуміли, де ж дворяни? Де знаходилася армія фортеці Рідон?

У міру того, як Брандо йшов, він бачив все більше і більше людей, які виходили зі своїх будинків. Він почув уривки інформації від інших втікачів, і вони поспіхом побігли назад до своїх будинків, прихопивши свій багаж і членів сім'ї, і попрямували до Північних воріт.

.

Людей ставало все більше, і врешті-решт утворився величезний потік людей. В очах юнака величезний натовп немов утворював сіру картину, написану маслом. На картині були старі люди, діти, чоловіки, жінки, навіть мули, коні та екіпажі, які нерішуче тягнули свої сім'ї.

.

Діти трималися за руки дорослих, їхні обличчя наповнювалися цікавістю. Жінки спиралися на своїх чоловіків, їхні бліді обличчя наповнювалися нервозністю. У величезному потоці людей говорило небагато людей, і було чути лише звук величезної групи, що рухалася вперед.

Через те, що не було кому підтримувати порядок, потік людей зіткнувся один з одним. Деякі люди змішалися з натовпом і хотіли скористатися хаосом. Невдовзі посеред дороги впала карета, що їхала попереду, і люди, що рухалися вперед, повільно застрягли посеред дороги. Люди почали сперечатися, і це швидко переросло в протистояння. Люди ззаду голосно лаялися, і серед натовпу почала поширюватися незрозуміла паніка.

.

Коли Брандо і Сіель знайшли римлянина, це сталося одночасно, і він наказав кучеру відвести карету на узбіччя. Потім вони з Сіель ом сиділи ліворуч і праворуч від карети, охороняючи боки карети, і спокійно дивилися на хаос, що розповсюджувався на вулиці.

Брандо, ти нарешті тут, я так хвилювалася. Дівчина-купець полегшено зітхнула. Її чоботи з круглим носком терлися об дерев'яні дошки карети. Вона трохи нервувала.

,

У дорозі було дуже багато людей, тому ми затрималися. Брандо витяг меч і відповів.

?

Де Фрея?

Не знаю, поживемо – побачимо.

.

Деякий час Сіель байдуже спостерігав збоку. Раптом він прошепотів своєму Господу: «Господи мій, хтось збуджує неспокій у натовпі».

Що це їм дає? Брандо був приголомшений. Він не зрозумів, тому що ніколи не звертав уваги на дії цих цивільних у грі. Він не був біхевіористом.

.

Я просто хочу бачити світ у хаосі.

?

Чому?

!

Тому що вони підсвідомо знають, що тільки хаос піде їм на користь. Честолюбні люди не захочуть бути самотніми, мій пане. Деякі люди, природно, сподіваються на хаос, але зазвичай у них немає такої можливості. Тепер така можливість з'явилася. Чарльз подивився на людей надворі і холодно сказав:

Навіть в цю пору року вони не хочуть жити? Брандо прийшов із сучасного світу, тому трохи знав про шкідливі звички людей. Однак це нічого не означало. Будучи єдиною соціальною істотою з високим інтелектом, поведінка певної частини людей в цілому означала лише те, що люди мали цю властивість.

Це був перший раз, коли він побачив таку боротьбу між людьми одного класу, просто через честолюбство. Він бачив, як хаос у натовпі поступово розширювався. Деякі люди штовхалися і штовхалися між вагоном, що впав, і незабаром почулися дитячі крики.

.

Паніка, очевидно, поглиблювалася. Серед натовпу почали поширюватися чутки про появу армії Мадари. Чим більше вона поширювалася, тим впевненішою ставала. Люди, які були далеко, думали, чи варто розвертатися і йти. Ця нерішучість швидко вплинула на все більше людей навколо них.

.

Вулиця стала хаотичною.

, —

Навіть у цю пору року, пане мій. Моя вчителька якось сказала, що божевілля робить людей сміливими. Істерики і трохи амбіцій достатньо, щоб змусити цих людей об'єднатися. Округ вказав на групу людей, які були готові до переїзду. Коли я вивчав магію в Карсуку, мій учитель побудував вежу між чорними скелями. Там учні не тільки вчилися чаклувати, а й маніпулювати людською природою —

Брандо кивнув. Те, як навчалися чарівники в Карсуку, було схожим, але також відрізнялося від чарівників у Бузі. Чарівники в Бузі були одягнені в молочно-білі шати і ходили по білій мармуровій підлозі. У порівнянні з таємничим чаклунством в інших областях, вони були більше схожі на академії, вельмож або правителів серед чарівників.

Чого вони хочуть? — з цікавістю спитав Ромен.

.

Грабують, грабують і застосовують насильство, щоб отримати те, про що вони не наважилися б мріяти. Наприклад, така прекрасна дама, як ви.

Не кажіть, не кажіть цього. Я не буду вам дякувати. Обличчя Ромен було червоним від компліменту, а маленькі брови підняті.

У метушні нарешті спалахнув бунт.

.

Ніхто не знав, хто зробив перший крок, але за мить багато людей почали нападати на інших. Все більше людей скористалися цією можливістю, щоб просунутися вперед. У натовпі багато сімей розділилися, а ті, кого повалили на землю, не мали можливості встати.

На якусь мить повітря наповнили крики, плач і крики.

.

Брандо мовчки спостерігав за сценою збоку. Він був безсилий зупинити його, і міг тільки попросити кучера відсунути карету вбік. Однак цей його вчинок привернув увагу оточуючих. Дехто з тих, хто спричинив заворушення, помітив його, а коли побачив Романа у вагоні, їхні очі не могли не випромінювати жадібне світло.

Більшість цих людей були бродягами, молоддю, найманцями та беззаконними авантюристами, яким не було чого робити на вулицях. Вони мали спільну мову і навіть покладалися на мовчазне порозуміння, щоб спілкуватися один з одним. Вони відштовхнули людей, які стояли перед собою, і ненавмисно наблизилися до Брандо.

.

Брандо побачив це і насупився. Він підсвідомо перевів меч на іншу руку, і римлянин і Сіель збоку теж занервували.

Юначе, тобі не годиться сидіти в кареті самому, особливо в цю пору року. Дозвольте мені покататися. Незабаром найманець у брудних шкіряних обладунках схопився за поручні вітрового ліхтаря на кареті і хотів протиснутися без будь-яких пояснень.

.

Спускайтеся. Брандо пересунув меч і поклав його на шию найманця.

! —

Я просто хочу покататися. Юначе, ти ж не збираєшся мене вбивати? Найманець не очікував, що Брандо буде таким непоступливим і не міг не здивуватися. Він зупинився і поставив одну ногу на сходинки карети. Він подивився на Брандо злим поглядом