Читати книгу - "Служниця для божевільного графа, Делісія Леоні"

— Його Величність назвав все, що відбувається, просто «бунтом», – спокійно доповідав чоловічий голос.

— Його Величності доповіли про те, що відбувається? - здивовано перепитав Кейл.

— Так.

— І він назвав це просто бунтом? На тлі того, що його намагаються скинути? Вбити?

Я розумів непорозуміння в голосі Кейла. Все було дивним. Дуже дивним. Особливо раптовий перехід частини королівської охорони на бік ворога.

— Ви шукаєте Дарію Вімпл? Вона – небезпечний злочинець. До того ж вона потрібна нам живою. Вона може стати чудовим заручником.

— Шукаємо, графе Беррінг. Але поки що пошуки безуспішні. Усі її сліди приховані. Можливо магією. Поки що шукаємо у всьому палаці та окрузі, всі входи та виходи перекриті. Якщо вона не встигла піти далеко, ми обов'язково її знайдемо.

Чоловіки розпрощалися, і коли Кейл зробив лише кілька кроків і звернув у мій бік, то застиг, побачивши мене.

— Нам треба поговорити, Кейле. Чи є окремий кабінет для нас? - запитав я.

Чоловік насупився, кілька секунд не наважувався відповісти, але в результаті кивнув і провів до одного з кабінетів.

— Хочеш захищати її? – скептично поцікавився Кейл. - Після всього, що ти сам про неї знаєш?

— Я бачу з тебе нікчемний слідопит, — видихнув і скривився, коли спробував упоратися зі своїм новим нападом.

— На жаль, ти не дуже допомагаєш.

— Тобі не здається дивним усе, що відбувається? Я чув, про що ви говорили двоє. І ти, і я чудово розуміємо, що за стінами палацу зовсім не бунт. З якого дива королівській охороні переходити на чужий бік за живого короля? Поведінка королеви також викликає підозру. А король, ми обидва знаємо про його кохання до Нітії, раптом зовсім не засмучується, дізнавшись новину про її смерть.

Кейл зітхнув і впав у крісло.

— Так, здається дивним. Але я - не ти, і зрозуміти у всьому цьому логіку не можу. Мене король призначив на цю посаду лише тому, що ти захворів і не зміг більше виконувати свої обов'язки. Навряд чи я коли-небудь досяг би цього місця своїм розумом. Мені більше подобалося моя роль шпигуна. Бути коханцем численних жінок – моє покликання, - за останніх слів на його губах заграла легка посмішка. Але вона швидко зникла. - Останнім часом король мені надавав стільки завдань! Я перевірив кожного підозрюваного…

— І все марно? - не здивувався навіть я. - Так, ти правильно помітив. Мене спеціально ізолювали. І питання чому? Згадай, нам повідомили, що клан намагається повалити королівську родину, зайняти їхнє місце. Але ж згідно із законом, зайняти трон може лише той, хто пройде перевірку на силу магії, адже так? Правити має найсильніший.

— Розумію, до чого ти хилиш, Віторе. Бунт бунтом, але за тими людьми повинні стояти ті, хто має достатню магію, щоб зайняти трон. Клан? Так ми з того й починали. Тільки тепер ти впізнав їхні обличчя – це батьки Дарії, адже це ти намагався нам донести? Чи не розповіси більше про них?

— Я вже ні в чому не впевнений, Кейле. Але я маю інформацію, достовірну інформацію про те, ким вони були до своєї «смерті». Дарія має прізвище тітки, і воно нічого не означало для пошуків. Справжнє прізвище її сім'ї – Даркстон. Вже бачимо схожість з назвою клану.

— Стривай, це ті самі Даркстон? Ті самі, котрих наш король засудив за державну зраду?

— Так, їхній рід працював на короля Тіреса. Батьки Дарії були останніми з цього стародавнього роду. Вся їхня гілка була знищена. Про протистояння двох королівських сімей ми всі знали достатньо. Як і те, що королівський рід Тиреса також знищено ще кілька поколінь тому.

Кейл притих. Так, взаємозв'язок було знайти важко.

— Лорд Горвет, найкращий друг мого батька, був віддалений від розслідувань самим королем. Нібито у Його Величності достатньо фахівців, щоб знайти винних. Він увесь час намагався самостійно знайти клан, вбивцю мого батька, але, на жаль, безуспішно. Але з появою Дарії, він зміг напасти на ланцюжок подій, які ведуть нас ... знову в безвихідь.

Я уважно стежив за Кейлом. Я вже не знав, кому вірити, а кому ні. Я переживав за Дарію, але розумів, що самостійно знайти її не зможу. Мені була потрібна допомога. І щоб змусити якнайшвидше знайти її, я додав:

— Я впевнений, що Дарію викрали. І що робила королева у в'язниці – зможе розповісти лише вона. Чи може це проллє світло на всю ситуацію?

— За нею прийшли батьки? Ти не розглядав такий варіант?

— Дівчинка справді жила у притулку, Кейле. Вона багато страждала через їхній вчинок. Вона розповіла мені про життя з її тітонькою...

— І ти їй просто взяв і повірив? – скривився чоловік.

— Тоді розкажи, що ти зміг прочитати в її пам'яті, Кейле. І цього разу – без твоєї брехні, – суворим голосом запропонував я.

Кейл пильно подивився на мене і відвів погляд.

— Вона старанно намагалася приховати від мене щось пов'язане з її тітонькою. Скоріш за все, вбивство.

— Тому що вона все життя вважала себе винною у її смерті. Дитину віддавали в оренду в місця, де їй не треба взагалі було бути. То справді був нещасний випадок. Вона просто зіштовхнула її зі сходів, бо хотіла втекти від проклятого опікуна, який хотів її продати у бордель. Ще є питання? - починаючи заводитися, запитав я.