Читати книгу - "Ангельський вибір, Дар’я Дзвін"

Він поблажливо глянув на мене.

— Тобі варто запам'ятати, що я не належу до тих осіб, які будуть когось умовляти або благати про щось. Я ставлю ультиматуми.

Ейден вислизав від прямої відповіді.

— Конкретика, — нагадала йому.

— Я заявив, що ти моя ванса і не залишу тебе без захисту, поки ти не зможеш зробити це сама. А оскільки я нікому не довіряю, то сам стежитиму за твоєю безпекою, незалежно від того подобається це комусь чи ні. До речі, Нейтан думає, що я розповів тобі, що ти моя ванса, коли захищав тебе від демонів в Деріленді.

Наставник, швидше за все, погодився залишити демона біля мене, щоб контролювати його дії та тримати у полі зору.

— Ти обіцяла знайти спосіб повернути нам наші справжні частини душ. Я витратив більшу частину життя на це, але нічого не знайшов, окрім ритуалу. Що саме ти збираєшся робити? Попереджаю, моя чутлива душевна натура не терпить обману та порожніх обіцянок.

Раніше в мене не було жодних ідей. Я планувала шукати інформацію будь-якими доступними гуманними способами. Але наша розмова з Ейденом наштовхнула мене на деякі думки.

— Точно нічого сказати не можу, але маю ідею. Ти сам казав, що між нами є зв'язок, завдяки якому ми відчуваємо невластиві для сейкандів емоції. Це не просто. Потрібно вхопитись за це. Якщо ми зрозуміємо, як працює зв'язок між нашими душами, то зможемо ним керувати.

— Тобто в тебе є лише теорія.

— Ніщо не відбувається просто так. Повинен бути вихід. Його потрібно знайти.

Я впевнено дивилася на нього. Мені хотілося, щоб моя надія передалася йому і він теж почав вірити.

— Розкажи про своє життя. Як ти пробудив свої сили? Як пройшло твоє дитинство?

Погляд хлопця став гострішим, хоча зовні він залишався спокійним. Демон допив напій, поставив порожню чашку на стіл і ступив вперед. Його руки уперлися об стіл по обидва боки від мене. Тепер я була затиснута між ним і нещасливими кухонними меблями, а єдине, що відокремлювало мене від Ейдена, так це мій недопитий гарячий шоколад.

Недбалі пасма волосся, гострі вилиці, виразне підборіддя. Його близькість бентежила. Запах дощу лоскотав ніздрі. Темно-карі очі гіпнотизували мене.

— Ти вліз у мій особистий простір, — повідомила йому очевидне. Я не знала, що твориться у його голові і від того ледве не панікувала.

— Я навіть не торкаюсь тебе. — Він самовдоволено усміхнувся. — А мені тут страшенно подобається.

Демон без сорому розглядав мене. Його очі були відвертішими за будь-які дотики. Вони пройшлися обличчям, потім волоссям і зупинилися на шиї. Навіть не торкаючись мене, він зміг пробудити жар у всьому тілі. Щоки запалали.

Ейден нахилився до мого волосся, продовжуючи тримати маленьку дистанцію, і втягнув повітря.

— Ти пахнеш квітами. — Його голос був низьким та тягучим. Він пробирався під шкіру і викликав тремтіння в тілі.

У животі запурхали метелики, а серце зробило кульбіт. Ці почуття були для мене новими. Вони лякали, але завдяки їм я відчувала себе більш живою та повноцінною, бо розуміла, що звичайні люди теж відчувають це.

Задумалася про мету дій демона і дійшла єдиного висновку.

— Ти спеціально відволікаєш мене від запитань? — Я нахилила голову вбік.

Ейден відсунувся від мене настільки, щоб бачити моє обличчя. Він переможно посміхнувся.

— Оскільки ти поставила три різні питання, я обираю останнє. Моя відповідь — так.

У мене здійнялись брови.

Він з самого початку планував приспати мою пильність і виманити інше питання.

— Вау, я підозрювала про масштаби твоєї нахабності, але ти перевершив сам себе.

— Ти прекрасна в цьому суворому образі, Ангелятко. — Він відійшов від мене у бік дверей.

— Так не чесно, — заперечив я. — Ми ж домовилися «питання за питання». А ти просто тікаєш від відповідей. Це не про рівноправне партнерство.

— Все чесно. Я мав дати тобі одну відповідь. Ти поставила мені кілька запитань, на одне з яких я відповів. Все. — Ейден розвів руками. — Мій обов'язок виконано.

— Це було одне питання з «уточненнями». Ти теж так робив, — нагадала йому.

— Останнє питання ніяк не стосувалося попереднього з «уточненням». Тому рахується, як окреме.

Він підійшов до дверей і махнув рукою.

— Солодких снів, Ангелятко. Нехай тобі насниться спокусливий демон. Тобто я.

Він зник у вітальні, а я залишилася стояти на кухні з напівпорожньою чашкою і палаючими щоками. У голові ще крутилося ще стільки не озвучених запитань:

«Чому він просив нікому не говорити про своє справжнє ім'я? Що за пес-мутант постійно рятує мене? Що Ейден знає про перший замах на мене біля магазину місіс Мур? Що коїться в його голові? Яким було його життя?»

Вкотре мені довелося нагадати собі, що з демоном треба бути дуже обережною. Ейден нічого не робив просто так і завжди вів свою гру. Він знав, коли треба мовчати, а коли діяти, і був чудовим маніпулятором. Навіть нашу розмову контролював, не дозволяючи їй вийти за межі дозволеного. Але, незважаючи на всю самовпевненість і нахабство, він здавався заблудлою душею, яка ніяк не може знайти свій шлях.