Читати книгу - "Берлін Александерплац. Історія Франца Біберкопфа, Альфред Деблін"

у вантажівці, коли з кнайпи вивели Франца Біберкопфа з лівою рукою на прив'язі. На Мюнцштрасе рейвах, купа людей, у кнайпі хтось стріляв, дивись, он його ведуть, того, що стріляв. Пораненого патрульного вже забрала швидка.

Це якраз та вантажівка, на якій о пів на десяту виїхали комісари та кримінальні агенти й агентки, тепер вони їдуть назад, Франц Біберкопф також там сидить, янголи його полишили, я вже повідомляв вам про це. У дворі управління поліції вивантажують партії затриманих. Вузькими сходами вони підіймаються нагору, потім їх ведуть широким, довгим коридором, жінок заводять в окрему кімнату, ті, кого відпустили і з чиїми паперами все було гаразд, мають пройти ще одну перевірку, агенти обшукують їх з голови до ніг, промацують штани, оглядають черевики, чоловіки сміються, в коридорі лайка і тиснява. Молодий комісар та підлеглі походжають коридором й заспокоюють людей, треба ще трішки потерпіти. На всіх дверях стоять патрульні, до вбиральні відпускають тільки у супроводі поліцейських.

У кабінетах за столами сидять службовці в цивільному, допитують затриманих, переглядають папери, якщо затримані їх мають, на великому аркуші записують: характер злочину, якщо такий мав місце; територіальна підсудність, де затримано, в якому відділку на обліку, IV відділення. Значить, так, ваше ім'я, прізвище, чи були примусові приведення, коли востаннє були заарештовані, будь ласка, допитайте спершу мене, мені треба на роботу, начальник управління поліції, IV відділення, доправлений сьогодні вранці, після обіду, ввечері, ім'я та прізвище, соціальний стан або фах, день народження, місяць, рік, місце народження, без постійної адреси, не міг вказати номера квартири, точне місце проживання не встановлено. Вам доведеться зачекати, доки зателефонують з вашого відділка, так швидко це не робиться, там у них також лише дві руки, крім того траплялися випадки, коли люди правильно називали адресу, й за тою адресою справді проживала особа, яка звалася так само, а потім з'ясувалося, що то була зовсім інша людина, просто затриманий мав чужі документи, які він украв, чи позичив, чи прокрутив якусь аферу. Запит у реєстрі ордерів на арешт, дані облікової картки, облікової картки немає. Опис речових доказів, які долучаються до справи, предметів, які мають стосунок до цієї або якоїсь іншої злочинної дії, перелік особистих речей затриманого, якими він може завдати пошкодження собі або іншим, таких як ціпок, парасоля, ніж, револьвер, кастет.

Заводять Франца Біберкопфа. З Францом Біберкопфом покінчено. Його таки запопали. Зайшов з прив'язаною до тіла рукою. Голова схилилася на груди. Вони хочуть допитати його внизу, на першому поверсі, в кімнаті чергового комісара. Але Франц мовчить, наче остовпів, часто проводить рукою по обличчю, його праве око заплило від удару гумовим кийком, рука час від часу нерухомо повисає, по руці він також одержав кілька ударів.

Унизу, через похмурий двір, виходять на вулицю ті, кого відпустили, йдуть попід руку зі своїми подружками. Наречену коли маєш і їй сильно довіряєш, ось так ми ходимо, ходимо, наспівуючи, з ресторану в ресторан. Підтверджую правильність протоколу, підпис завірено, прізвище та службовий номер працівника поліції, що зафіксував показання. Скерувати до суду району Берлін-Мітте, відділ 151, панові слідчому (ім'я і прізвище).

Останнім допитують Франца Біберкопфа. Його залишать під вартою. Цей чоловік влаштував стрілянину під час облави в Александерквеле, за ним числяться й інші порушення карного кодексу. Всього через півгодини після того, як він упав на підлогу в Александерквеле, виявилося, що крім восьми інших осіб, які були в розшуку, а серед них, як завжди, втікачі з колонії, до рук поліції потрапила «велика риба». Адже у чоловіка, який стріляв у поліцая, була штучна рука, а на голові сива перука. За цими прикметами, а також за світлиною, яка була в розпорядженні поліції, швидко з'ясувалося, що затриманий — не хто інший, як Франц Біберкопф, підозрюваний у причетності до вбивства у Фраєнвальде проститутки Емілії Парсунке, до того ж він уже мав судимість за незумисне вбивство та звідництво.

Тривалий час він ухилявся від реєстрації, ну що ж, одного ми спіймали, скоро запопадемо й другого.

Книга дев'ята

Земний шлях Франца Біберкопфа добігає кінця. Настав час, коли він остаточно зламається. Він потрапить до рук темної сили, що зветься Смерть і яка здаватиметься йому прихистком. Він довідається від неї все, що вона про нього думає, довідається таким чином, про який він і гадки не мав і який перевершить усе, що він дотепер пережив. Смерть з ним абсолютно відверта. Вона відкрила йому очі на його помилки, його самовпевненість та невігластво, і таким чином колишній Біберкопф зазнає краху, його життєвий шлях завершено. Йому кінець. Тут буде показано іншого Біберкопфа, колишній навіть нігтя його не вартий, і можна сподіватися, що цей новий Франц краще впорається зі своїм завданням.

Чорна середа Райнгольда, проте цей розділ можна й пропустити

«Одного ми спіймали, скоро запопадемо й другого». Як поліція передбачала, так воно і сталося. Хоча не зовсім так сталося, як гадалося. Вони гадали, що скоро його спіймають. А насправді він уже був у них у руках, він ще раніше пройшов через той самий червоний будинок поліцейського управління, тільки через інші кімнати й інші руки, і вже сидить у Моабіті.

Адже Райнгольд ніколи довго не бариться, от і з цією справою покінчив без жодних зволікань. Він не любить воловодити. Ви ж пам'ятаєте, як він тоді з Францом вчинив; за кілька днів зрозумів, що за гру той веде проти нього, й одразу ж вирішив проблему.

Одного вечора Райнгольд вирушив до Моцштрасе, аж бачить — на рекламних тумбах висять оголошення про грошову винагороду за допомогу в розшуку причетних до вбивства; от він і каже сам до себе: треба, щоб мене схопили з фальшивими документами за якийсь дрібний злочин, поцупити дамську сумочку чи щось таке. Буцегарня — найнадійніше місце, коли треба сховатись. І все проходить добре, лише елегантній пані він надто сильно вліпив по пиці. Але то таке, думає Райнгольд, головне — зникнути з поля зору. В управлінні в нього дістали з кишені фальшиві папери на ім'я Морошкевича, і швиденько в Моабіт, в управлінні так і не збагнули, хто саме потрапив їм до рук, адже хлопець ще ні разу не сидів, а який поліцейський може пам'ятати всіх тих, хто перебуває в розшуку? Тихо й мирно проходить судовий процес, поводився він так само тихо й скромно, як то було в управлінні поліції. Але оскільки той Морошкевич був у розшуку в Польщі як кишеньковий злодій, та