Читати книгу - "Регент. Право сильного, Анні Кос"

— Слово майстра — так.

— Дивний Ви чоловік, — хмикнув здоровань. — Клянуся життям.

— З Вами вирушить Малкон і ще троє моїх людей. Для охорони, вже не сприйміть за образу. Ваше завдання: вийти непоміченими за кільце стін. Усе решта — їхня турбота.

— Добре. Але дайте слово, що ніхто не розбовкає про лазівку. Зрозумійте правильно, для багатьох моїх хлопців можливість непомітно зникнути з міста — запорука виживання. Якщо варта рознюхає про неї, то наші справи кепські.

— Ви ж розумієте, що рано чи пізно це станеться? Але обіцяю, що не від мене і не цього разу.

Йотунн ліктем змахнув з обличчя прилиплу луску і зауважив:

— Як дивно життя складається. Ми з Вами по один бік закону і по різні водночас.

— Неоднозначна ситуація, — погодився Ульф.

— І жодних зобов'язань на майбутнє?

— Спершу до майбутнього треба дожити, — криво посміхнувся північанин. — І навіть не знаю, якщо чесно, у кого шансів більше. Так що, згодні?

— Так, куди вже від Вас подітися. Тільки й Ви вже постарайтеся викрутитися, а то, відчуваю, не бачити мені будиночка в глушині.

— Повірте: в мене самого жодного бажання сдохнути в цьому місті. Принаймні, не зараз. — Ульф опустив очищену тушку до решти, сполоснув руки і підвівся. — Але мені вже час, майстре. Спасибі за приємну бесіду і за допомогу. До речі, якщо Вашим хлопцям раптом захочеться перейти на службу імперії, знайте, що їм є до кого звернутися. Легко не буде, та й про багато старих звичок доведеться забути, але все ж для них це шанс змінити життя на краще.

— Я передам, — серйозно кивнув мідноволосий. — І, про всяк випадок, залишу Малкону записи про цього вашого Анвара. Вибачте, грамоті навчений погано, все-таки не при дворі зростав, але для доброї справи вже постараюся.

Ульф вклонився, Йотунн приклав кулак до серця:

— Бережіть себе, мілорде.

— І Ви себе, майстре.

***

Лорда регента Лікіт знайшов ввечері того ж дня саме там, де й мав би: на невеликому постоялому дворі, де тимчасово поселився Іліяс. У кімнаті знаходився ще й Малкон, єдиний стіл був завалений схемами та мапами, а співрозмовники довго і палко обговорювали деталі плану дій, при чому жрець мав зосереджений і похмурий вигляд, а Малкон — злегка скуйовджений.

Ульф, вислухавши плутану розповідь Лікіта, підвівся і накинув на голову капюшон потертої джелаби.

— Ходімо.

— Мілорде, — колишній гвардієць теж підвівся на ноги. — Але ми не закінчили...

— Ти ж бачиш, часу на те, щоб вигадати щось досконаліше, немає.

— Подумайте ще раз. Чи варто так ризикувати? Дозвольте мені залишитися в місті! Повторюся: Вам потрібна надійна людина, яка прикриватиме спину.

— Не мені одному, — обернувся Ульф. — Йотунн — непогана людина, але він гадки не має, у що вплутується. З усіх нас ти — найвдаліший кандидат, отже ти покинеш місто завтра ж. Коли виконаєш доручення, дозволяю повернутися. Але не раніше, ніж ви всі дістанетесь до безпечного місця.

— Це що, наказ? — уточнив Малкон із викликом.

— Гірше: прохання, — спокійно заперечив Ульф. — Сам знаєш, що нікому іншому я не можу довірити її життя та життя спадкоємця. Отже, ти це зробиш чи ні?

— Тьма тебе забирай, лорд ти чортів, пустельний змій ти, а не вовк! — вилаявся Малкон, викликавши легку посмішку в Іліяса. — Зроблю, щоб тебе! І повернуся, як тільки зможу.

На те, щоб вислизнути надвір, зайти в непримітний схрон, перевдягтися в звичайний одяг та дістатися палацу, пішло не менше години. Зате потім навіть кликати Сурію та Зінат не довелося. Жінки вже чекали регента в приймальні, тут же були і Арселія, і посилений загін охорони. Ульфу вистачило одного побіжного погляду на обличчя присутніх, щоб зрозуміти: справа навряд була лише в сьогоднішній зустрічі Іліяса з імператрицею.

— Ясновельможна пані, — схилив голову Ульф.

— Лорде регенте, — церемонно відповіла вона, недобре блиснувши очима. — Нарешті ви вшанували нас своєю увагою. Важко передати словами, яка я щаслива цій зустрічі, хоча вам варто було б повернутися на кілька годин раніше, я б з задоволенням розповіла вам про свою прогулянку. Але тепер це зачекає... занадто важливі новини вимагають Вашого негайного втручання, — вона красномовно кивнула на кабінет.

Зінат довелося повторити свою розповідь втретє за вечір, і що більше вона говорила, то суворішим ставало обличчя Ульфа.

— Лорд Зафір уже знає про все?

— Мав дізнатися сьогодні, мій пане. Старший євнух пішов до нього ще вдень.

— Лікіте, — регент перевів погляд на зброєносця. — Лорд вар Іяд не надсилав вістей?

— Ні, — відразу відповів юнак. — Я був тут, якби прибув гонець або слуга передати записку, я б знав.

— Дідько! — спересердя видихнув Ульф. — Отже, старий лис обіцяв негайно розказати мені все, про що дізнається, але вирішив-таки промовчати.

— Неприємне відчуття, коли за спиною робляться справи, про які ти й гадки не маєш? — з легкою іронією поцікавилася Арселія.

— Це зрада, і він відповість за неї за законом, — в голосі Ульфа задзвенів метал. — Охороно! — гаркнув він із такою силою, що в усіх присутніх зникло будь-яке бажання іронізувати або взагалі розтуляти рота.

Двері в кабінет відчинилися, на порозі завмерли двоє воїнів.

— Інгваре, візьми п'ять чоловік, хай негайно розшукають старшого євнуха Джаліла валі Шаба. Він заарештований за обвинуваченням у зраді та вбивстві пана Віддаха. Відправте євнуха в підвал й замкніть поки що в камері: жодних зустрічей, розмов, ні їжі, ні води, доки я не повернуся. Його кімнати зачинити, виставити охорону, щоб і миша не прошмигнула. Також надішли людей до дому лорда Вафі бен Зір'яба. І він, і його гість, Анвар бен Фуад, повинні бути заарештовані на місці. Візьміть міську варту й чергових жерців, вони можуть стати в пригоді. І передай Ларсу, щоб піднімав загін, візит пану Зафіру я зроблю особисто й негайно.

Один з охоронців одразу кинувся виконувати наказ.