Читати книгу - "Ангельський вибір, Дар’я Дзвін"

Розділ 23.2

— Що за меч правосуддя? — Вхопилася за нову інформацію.

— Та шпага, з якою білявий грається.

— По-перше, це не шпага, — з грізним виразом обличчя втрутився Нейтан. — По-друге, цей меч одним дотиком перетворить тебе на порох, тому раджу підбирати правильні слова.

— Ух, я тремчу від страху, — поглузував демон.

— Меч правосуддя — це особлива зброя, яка є лише у обраних вартових.

Він прокрутив його в руці і підійшов до мене, щоби показати ближче. Зброя була чорною, як ніч. Сонячні промені переливались на ньому, роблячи його якимось неземним і від того прекрасним.

— Творець благословив ангельські мечі, які залишилися після Небесної війни. У них з'явилися своєрідні здібності. Варто лише подряпати божественну істоту, яку меч порахує за злочинця, як він одразу отруїть її тіло і висмоктає життя. Якщо ж він пронизує невинного, то ця отрута не діє, а шкода дорівнює удару звичайного меча по людині. Він сам вирішує, хто заслуговує на кару, а хто на милосердя, тому його і прозвали мечем правосуддя. Такої зброї було небагато. До неї ставилися з особливою повагою і ретельно оберігали. Мечі закріпили за хранителями, які виявили особливі вміння на полі бою. Вони стали єдиним цілим. Так виникла нова група ангелів — вартові. Пізніше до наших лав почали приймати хранителів зі звичайними мечами з цаніту. Це дозволили через те, що Творець більше не наділяв зброю силою, а кількість Небесного війська потрібно було поповнювати.

— Звичайні мечі з цаніта так не блищать? — здогадалася я.

— Так, це характерна риса для мечів правосуддя.

— А що означає «стали одним цілим»?

— Меч правосуддя — це невід'ємна частина вартового, якому той належить. — Він узяв і пропустив його крізь свої груди. Зброя з легкістю розчинилася у ньому. — Ми можемо поглинати його і матеріалізувати, коли буде потрібно. — На його правій руці блиснуло світло, і там з’явився меч.

— Зі звичайними теж так можна, правильно? — Я згадала, як щось подібне робив Ліам та Адам, хоч їхні мечі так не блищали.

— Так. Група вартових розширилася, особливо з появою сейкандів. Новобранців навчають бойовим мистецтвам, щоб стежити за порядком, а у разі чого швидко придушити повстання. Архи за допомогою ритуалу прив’язують до них мечі.

— Небесна поліція?

Вартовий скривився.

— Так нас також іноді називають. Але краще не роби так.

— Чому?

— Тому що у служителів закону не завжди кристально-чиста репутація, а наші доблесні вартові вважають себе вищими за це. Їхні чутливі натури не можуть перенести таке блюзнірське порівняння, — відповів замість нього Ейден. — А тепер якщо ви удосталь наговорились, то продовжимо те, заради чого я тут убиваю свій безцінний час.

Він обернувся до мене.

— Нападай чи це зроблю я.

Я не ворухнулася. Демон посміхнувся.

— Що ж, знову мені виступати у ролі втілення зла. — Після цих слів він у два рахунки поклав мене на лопатки і приставив тонку гілку до горла. Приземлення вийшло не м'яким. — Ти труп. Вважай, що тебе вбили цвяхом із цаніту.

— Досить, — наказав Нейтан. — Я сам навчу її рукопашному бою. Ти займайся її внутрішньою силою.

Демон підморгнув, витончено зліз із мене і обернувся до вартового.

— Маєш сумніви щодо моїх здібностей? — поцікавився він із хижою посмішкою на обличчі. — Можу продемонструвати їх на тобі.

Вартовий грубо фиркнув.

— З радістю.

— Наодинці, без божественних сил і зброї. Чи ти вже приготувався підсмажити свої ангельські крильця? — Демон нахилив голову. — Не розчаровуй мене.

Нейтан подарував йому холодний погляд, потім поглинув меч і прийняв бойову стійку.

— Мені начхати на тебе, демон, але я не проти розім’ятись.

— Якщо хочете спустити пару, то для цього є кращі речі. — Втрутилася я, бо більше не могла спостерігати за цим театром абсурду. — Це все нагадує дитячий садок. Гаразд, з ним все зрозуміло.

Я вказала на Ейдена.

— Він просто... демон. Але ти… — обернулася до Нейтана. — Тобі близько мільйона років, якщо не більше. І ти зараз ведешся на відкриті провокації демона? Я думала, що примуси мудріші та стриманіші. Досвід століть і все в цьому роді.

Нейтан насупився, а потім відступив.

— Наш договір чинний, поки я в тобі не бачу серйозної загрози. Пам'ятай про це і не роби дурниць. А щодо нашого дуеля, то він обов'язково відбудеться, але не тут і не зараз, а коли для Хейлі нічого не загрожуватиме.

Ейден важко зітхнув і закотив очі.

— Ангелятко, щойно ти власним язичком знищила чудову нагоду побачити тріумфальне шоу зі мною в головній ролі. Ніколи не розумів, чому люди не цінують те, що їм дає життя. А в тебе були квитки до першого ряду.

— На жаль, я не «людина». А те, що їм підносить життя, не завжди є тим, що їм потрібне.

— А я бачу, ти просто в захопленні від свого істинного походження, — хмикнув демон. — Чому? Люди фанатіють від вигаданих істот, мріють одного ранку прокинутися і стати одним із них. Їм нудно, а їхнє життя повне лайно. Всі ці фільми, книги про ангелів, демонів, богів, супергероїв. А костюми... Я здивований, що побачивши деякі косплеї люди не хапаються за свої слабкі серця і не б'ються в конвульсіях від переляку.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍