Читати книгу - "Заклиначка стихій, Поліна Ташань"

Даний розділ містить сцену жорстокого характеру. Прошу — ні, наполягаю, чутливих читачів перегорнути до кінця, де ви знайдете короткий виклад того, що сталося

В Елендорі була ніч. Вільгельм лежав посередині свого великого ліжка, ледве поміщаючись на ньому. Ця картина чимось нагадувала обпатрану тушку курки, яку поклали на дощечку перед розбиранням. У спальні короля звучало голосне переривчасте хропіння. Кожен вдих супроводжувався важким надуванням товстого живота. Здається, навіть свині сплять красивіше, аніж це потворне одоробло. А воно ще вважало, що має честь носити корону.

Цікаво, чи бачить він сни? Якщо так, то які? Можливо, він вільно біжить посеред безмежного поля квітів під чистим небом, і вітер пестить його обличчя. Або його ноги прикуті до землі невідомою силою, яка змушує тиск підскочити, а дихання пришвидшитися через безвихідну ситуацію, що існує винятково в його уяві. Хтозна, та і навряд чи це зараз на щось впливало. Принаймні рішення хлопця, який пробрався сюди, закривши обличчя й постать темним плащем, залишилося незмінним.

За вікном у цей час планомірно ходила королівська варта, підсвічуючи себе яскравими лампами в руках. З їхніх веселих розмов легко зрозуміти: вони й не здогадувалися, що прямо зараз у спальні короля, прямісінько перед ним, стояв його майбутній вбивця.

Парубок підняв в руці блакитний посох. Його крижана основа, що за формою нагадувала канатне сплетіння, була завдовжки майже півтора метра, а на верхівці кріпився магічний камінь з Білих гір. Льодовий посох — одне з чотирьох творінь Грегора Темного. На жаль для короля, він не танув від нагрівання: його захищала магія.

Блакитні очі нападника зосередилися на сплячій жертві. Його неприродно білі брови здвинулися від раптового вагання, але він все одно вдарив посохом об підлогу. Роздався гучний звук, від якого Вільгельм прокинувся. Але не встиг він зронити й слова, як по палиці блискавично пробіг яскраво-білий промінчик, який, діставши до каменю, направив на короля швидкий, наче куля, холодний удар. Враз він завмер. Його тіло посиніло від холоду та почало покриватися льодом, ніби його щойно занурили з головою в чистий мороз. На обличчі застигла гримаса жалюгідної людини, яка не змогла навіть підняти з подушки свою голову, щоб поглянути смерті в обличчя.

Життя повільно покидало тіло Вільгельма. З кожною секундою він замерзав все сильніше й сильніше, перетворюючись на морожене м’ясо, а згодом і на лід. Цей процес необоротний, і у результаті, замість короля, за кілька хвилин на ліжку лежала його кристалічно-чиста льодяна скульптура.

Хлопець з посохом до останнього спостерігав, як тіло людини, хай якою б паскудою вона не була, повільно й витончено перетворилося на неживий витвір мистецтва. У кінці вбивця втішно посміхнувся, підійшов ближче до ліжка, взяв з тумбочки металевий підсвічник, після чого делікатно задув вогники та з усієї сили вдарив ним об льодяне тіло Вільгельма. З першого разу товста крига не розбилася. Хлопець зробив наступний удар, потім ще один, і ще один, і ще. Він швидко та хаотично бив у короля, видаючи сердите гарчання. Нарешті лід розколовся — і фігура в одну мить розбилася дощенту, на десятки різних, гострих шматочків.

Хлопець глибоко вдихнув з насолодою. До ранку крижані друзки повністю розтануть, лишивши від короля тільки мокрий слід на ліжку.

Раптом з коридору долинули кроки варти. Убивця перелякано заховався за шафою. На його щастя, вони просто пройшли повз, навіть не зазирнувши в кімнату. Заховавши посох назад під плащ, він тихо вийшов у коридор, хоча скрипу дверей уникнути не вдалося. «На майбутнє: треба змастити петлі», — зауважив він і пірнув у темний коридор палацу.

Його жахлива місія виконана.

Короткий виклад: Король Вільгельм І загинув уві сні від рук невідомого вбивці. Знаряддя злочину — льодовий посох, один із чотирьох подарунків Грегора Темного. Нападник має характерні для кріоландців зовнішні риси. А хто цей вбивця, які його мотиви, і до чого призведе смерть короля — читайте в наступній книзі)

Якщо Вам сподобалася ця книга, не забудьте поставити вподобайку. Ваше «дякую» для мене багато значить. Також прошу Вас залишити коментар. Хоч маленький, але щирий. Мені, як авторці-початківцю, справді важливо почути Вашу думку.

До речі, у моєму блозі є візуалізація до історії. Буду вдячна, якщо Ви оціните ;) Також там виходитимуть новини щодо моїх нових книг. З підпискою ви їх не пропустите 

Щиро дякую, що читаєте ❤️ 

Кінець