Читати книгу - "Золотий маг. Книга 1. Зерно"

уперед та став між Ніолан та Ніком. Цей рух не сподобався охоронцеві і він теж подався вперед. За мить ситуація стала вибухонебезпечною. Багукхан, помітивши рух охоронця, клацнув пальцями і той миттєво застиг, мов дерево, навіть не завершивши руху. Це настільки здивувало та розсмішило Ніка, що він мимоволі посміхнувся.

— Будь ласка, заспокойтеся, пані Нілаон, — директор Хеган підхопився з крісла, злякавшись. — Будь ласка. Ми зараз в усьому розберемося.

Принцеса, побачивши обличчя Хранителя й застиглу позу свого охоронця, відступила до вікна та трохи заспокоїлася.

— Що з ним? — запитала Нілаон, вказуючи на охоронця в неприродній позі.

— Нічого. Зараз все буде добре, — спокійно сказав Багукхан. Він став поруч з Ніком та ще раз клацнув пальцями. Охоронця, ніби включили. Він продовжив розпочатий рух і зупинився. Нічого не розуміючи, він озирнувся, побачив Нілаон і Хранителя з різних боків кімнати, хитнув головою та винувато повернувся на своє місце біля дверей.

— Класне заклинання. Навчиш мене? — тихо прошепотів Нік на вухо Багукхану.

— Не вийде. Це магія Впливу, — спокійно відповів маг і посміхнувся.

Ситуація в кімнаті трохи заспокоїлася. Хеган сів на своє місце й звернувся до учня.

— Ніку, пані Нілаон стверджує, що ввечері у вихідний ти напав на її сина, учня нашої Школи, Езера і його друзів. Ображав їх, побив та принизив. Будь ласка, відповідай, було це чи ні?

— Шановний директоре Хегане, я, перш ніж відповісти, хотів поставити питання її величності пані Нілаон, — почав Нік. Він помітив, як маска задоволення і зверхності лягла на обличчя Нілаон після його настільки пишномовного звернення. — Скажіть, а що робив ваш син і його друзі на вулиці ковалів? І як він пояснив мою агресію по відношенню до нього?

— Мій син та його друзі мають право бути де захочуть та коли захочуть, — кинула у відповідь принцеса. Було видно, що навіть проста необхідність комусь відповідати її сильно дратує. — Він сказав, що просто стояв з друзями та розмовляв, коли на нього накинулися з образами, а потім побили його друзів та принизили його самого.

— Пробачте, невже ви вважаєте, що учень Школи, та ще в моєму віці, буде просто так кидатися на трьох людей, які просто розмовляють? Причому двоє з них здоровенні офіцери зі зброєю. Я, звичайно, розумію, що мої слова і пояснення не матимуть для вас ніякого значення. Але можу вам повідомити, а я думаю, що вам цього не сказали, що офіцери патруля забрали всіх учасників інциденту у відділення для з’ясування, — Нік побачив, як при цих словах обличчя принцеси спотворила гримаса гніву. Але продовжив: — Офіцери провели розслідування та взяли пояснення сторін, але потім з’явився канцлер Міте, зам’яв справу та змусив знищити документи. Я, підозрюючи, що подібне тому, що відбувається зараз, може трапитися, без відома гідних панів офіцерів зберіг документи. І щоб не бути голослівним, прошу шановного Магістра Хегана зачитати покази потерпілого, ну і мої пояснення до справи.

Він дістав з кишені аркуші пергаменту, на яких були показання його і Цифріта у відділку. Вони були розірвані навпіл, але це не зашкодило їх прочитати. Поки директор зачитував, Нік стежив за маскою на обличчі Нілаон. Вона змінювалася від гніву до нерозуміння й розгубленості.

— Як таке може бути? Мій син не міг такого зробити, — розгублено промовила вона, коли директор закінчив читати свідчення.

— Пробачте, пані Нілаон, — боязко втрутився директор. — Я розумію, що про пригоди вашого сина намагаються вам не доповідати, але на підтвердження прочитаних показань, вчора я отримав лист від керівника Королівської Академії Казначеїв. У ньому Ніку Еліше Гаммел Крігеру висловлюється подяка за порятунок учня Академії Цифріта Тілу Третього і вказується, що вашим сином та його друзями, молодшими офіцерами Військової Академії, були до цього, в різний час, побиті та принижені не менше семи учнів. Мені здається, вам треба поговорити з сином, його поведінка не гідна члена королівської сім’ї.

— Але ваш учень назвав мого сина та двох офіцерів виродками. А потім побив їх і облив брудною водою з калюжі, — спробувала Нілаон вичавити із ситуації хоч щось на свою користь. — Ви вважаєте, це прийнятна поведінка по відношенню до королівського онука?

— Пані Нілаон, — Нік випередив директора, який хотів щось відповісти. — По-перше, я прошу вибачення за те, що назвав вашого сина виродком. Але я не знав тих, хто бив хлопця. Насправді це було тільки спробою зупинити побиття і перевести увагу нападників з постраждалого на мене. По-друге, коли на мене кидаються з кулаками, а потім з мечем, я намагаюся захищатися. І по-третє, використання води було останнім шансом зупинити агресивних молодих людей, щоб не завдати їм травм і каліцтв. Причому, це їх не зупинило. Тільки вчасна поява патруля змогла врятувати мене та Цифріта. Я ще раз прошу вибачення у вас за слова, сказані вашому синові, але не прошу вибачення у нього. Я вважаю, що його поведінка могла призвести до смерті людини.

Нілаон насилу стримувала себе під час промови Ніка. Спаплюжена честь її сина та неможливість помститися кривдникові зовсім розлютили її, не даючи зробити правильні висновки.

— Пробачте, директоре Хегане, за клопіт, — зло кинула вона й вийшла з кімнати.

Настала незручна пауза, і тільки Хранитель почав хіхікати поруч з Ніком.

— Ну, ти її й розізлив. Вона, якщо б могла, точно тебе розірвала тут. Ну що за бездарне сім’я у гарного короля? — сказав він, посміхаючись.

— Ніку, а яке ти заклинання використовував? — запитав, заспокоївшись, директор.

— Так ми якраз недавно вчили з Магістром Квітою. Переміщення води. Добре, що згадав в тій метушні.

— І багато ти на них вилив?