Читати книгу - "Грушевський, Скоропадський, Петлюра"

Кабінет Міністрів врятувати державу від анархії й безладдя, установити тверду владу, оперту на довір’я народу, та зміцнити самостійну Українську Державу не зможе». Автори слів тексту, які гостро ревнували свою відсутність у складі гетьманського уряду, висловили йому «недовір’я»... «Добрий державний лад, — ішлося далі, — може завести тільки національний демократичний діловий кабінет, складений в більшості з відомих українських діячів, взагалі з осіб української орієнтації, які мали б повне довір’я широких українських мас».

30 травня узгодили ще один папірець «Український Національно-Державний Союз до німецького народу» радикально антиросійського, антипольського та антиєврейського спрямування. Всю відповідальність за негаразди в Україні покладалася саме на ці національні групи[287]. Щиро кажучи, риторика УНДС — це риторика діячів, які відкрито запропонували свої послуги Скоропадському та фактично прямим текстом визначили об’єм першого, грошового та кадрового внеску за такі послуги.

Тими самими днями група інших колишніх членів УЦР та діячів УНР здійснила спробу скликати у Києві Українські Установчі Збори. Дізнатися подробиці можна як з виявлених автором цього дослідження споминів Микити Шаповала (саме цей персонаж зіграв ключову роль у націонал-соціалістичному таборі влітку—восени 1918 р.), так і класичної розвідки Матвія Стахіва, яка спирається на спомини того-таки Шаповала.

Хто такий Микита Шаповал? Основні події життя

Найбільш ґрунтовний їх опис вміщено в такому собі «історико-крає­знавчому дослідженні». Відомості такі:

М. Шаповал (1882—1932 рр.). Суспільне надбання

Червень 1882 р. — «народився в с. Сріблянка Бахмутського повіту Катеринославської губернії (нині Артемівський район Донецької області) в сім’ї відставного унтер-офіцера, сільського наймита Юхима Олексійовича та Наталії Яківни Шаповалів.

Червень 1882-го — осінь 1887 р. — жив у селі з батьками. Осінь 1887 — зима 1888 р. — с. Званівка. «Спроба навчатись в місцевій школі. Самостійно навчився грамоті у званівського шевця».

Весна—осінь 1888 р. — с. Сріблянка. «Бігав до місцевої школи».

Осінь 1888 р. — с. Кремінна. Навчання в церковнопарафіяльній школі.

Весна 1889 р. — с. Сріблянка. Жив у баби Горпини. Навчався з перервами в церковнопарафіяльній школі.

Весна 1891 р. — с. Долинівка. «Перше трудове гартування».

Осінь 1891 — весна 1892 р. — «навчання у Варваропільській народній школі».

Літо 1892—1893 рр. — «поденна робота на шахті виборщиком породи».

Осінь 1892 — весна 1894 р. — «навчання в Петро-Мар’ївській народній школі».

Весна 1894 р. — «наймитування поденщиком на сільгоспроботах у місцевих заможників, на шахті та в паровозному депо».

Літо—осінь 1894 р. — с. Сріблянка. «Поденна робота на сільгоспроботах у місцевих заможників. Знайомство з “Кобзарем” Т. Шевченка».

Осінь 1894—1895 рр. — с. Голубівка. «Поденна робота сортувальником вугілля на Голубівській шахті».

Осінь 1896 р. — «конторський хлопець» на Голубівській шахті. Знайомство з сім’єю якогось Г. Кривка.

Осінь 1896 — весна 1898 р. — навчання в Комишуваській двокласній школі Міністерства народної освіти.

Літо 1897 р. — під час канікул працює за «конторського хлопця» на Голубівській шахті.

Літо 1898 р. — «помічник конторщика на Голубівській шахті».

Осінь 1898-го — літо 1900 р. — учень Новоглухівської державної лісової школи.

Літо—осінь 1900 р. — землемір і доглядач за будівельними роботами, помічник інженера-архітектора Жиловської шахти, м. Алчевськ.

Липень 1901-го — березень 1902 р. — с. Маяки. Помічник лісничого. «Перше залучення до соціалістичної ідеї. Знайомство з О. Макаренком. Перші спроби боротьби з гнобителем місцевих селян».

Квітень 1906 р. — м. Слов’яносербськ; с. Сріблянка. «Гостювання у батьків та родичів перед від’їздом до військової частини».

Квітень—липень 1907 р. — м. Слов’яносербськ; с. Сріблянка. «Перебування у батьків та родичів після повернення з Польщі. Роздуми про пошуки майбутнього життєвого шляху».

Осінь 1907 р. — м. Слов’яносербськ; с. Сріблянка. «Ознайомлення батьків та родичів з молодою дружиною Ольгою Філаретівною».

З 1908-го по 1917 р. — Микита Шаповал з дружиною короткочасно приїжджали до батьків у Слов’яносербськ та до тітки в с. Сріблянка «під час відпусток, коли вони йому випадали».

Якщо наведеної інформації не досить, подаю оцінні судження.

Микита Шаповал: оцінні судження

Дехто сам переконаний та інших запевняє у тому, що Микита Юхимович:

— «високосвідомий український громадсько-політичний діяч», «один із співавторів ІV Універсалу», «автор законів про землю і ліси в Українській Народній Республіці»:

— «протягом усього свого життя... органічно вливався в усі стадії процесу становлення Української держави, а також був одним з творців державотворчих засад, ідеологічного підґрунтя української революції та її подальшого історико-соціологічного аналізу»,

— «один з найактивніших діячів української революції, політична далекоглядність якого, на жаль, не завжди вчасно бралася до уваги провідниками новоствореної держави»,

— «спочатку підтримував автономістські домагання Центральної Ради, та після участі в роботі Демократичної наради почав виступати за унезалежнення українських законодавчих органів, а після більшовицького перевороту — за цілковите розірвання відносин з Радою Народних Комісарів і усамостійнення України»,

— «залишаючись противником будь-якого співробітництва з більшовиками, ...не підтримав ініціативи В. Винниченка щодо таємного отримання більшовицької допомоги для проведення повстання. Конфлікт з Винниченком, зрештою, і став дійснoю причиною відмови М. Шаповала ввійти до складу створеного ним дітища — Директорії»[288].

Інші формують цілісний образ національного державотворця, «велетня з Донбасу», «машиніста української революції». Судження такі:

— «Микита з братами теж мріяв стати монтером»,

— «Патріотичні почуття, навіть здобрені соціалістичними ідеями, все одно не можуть побороти юнацьких почуттів до протилежної статі. Любов до книжок, до церковного співу збагатила юнака, зробила його цікавим співрозмовником. Гарний спів і музичні від природи здібності, характерні майже для кожного українця, робили Микиту бажаним учасником молодецьких гулянь будь-якого зборища. Особливо любив народні пісні, які співав з дівчатами. В школі навчився грати на гітарі багато міщанських українських мотивів»[289].

Підкреслюю: перед нами — вся біографія одного з лідерів «національно-визвольних змагань українського народу», члена УЦР та Малої ради, міністра УНР, фундатора Директорії та міністра в її уряді, співавтора документа, який проголосив незалежність УНР, та автора законів, що перевернули її догори дригом — раз і до сьогодні.

Шаповал про скликання Українських Установчих Зборів

Опинившись на еміграції, Шаповал пригадував: «Ми заініціювали нараду членів Установчих Зборів, щоб на ній прийти до певних рішень. Ця нарада відбулась на Пушкінській вулиці в помешканні комітету по справах палива, в якому якусь ролю грав професор Ф. Швець і він же технічно влаштував помешкання для наради»[290].

Схема вул. Пушкінської. Нарада могла відбутися в будинку № 28/9. Джерело: http://kyiv-heritage-guide.com/page/pushkinska-vulicya

Вул. Пушкінська, 28/9. Джерело: http://kyiv-heritage-guide.com/page/pushkinska-vulicya.

«Злагодивши дома проєкт “П’ятого Універсалу”», прийшли на нараду.

Засадничі тези такі:

— «українська влада повалена, але вона має бути»,

— утворення нелегального органу влади, який би і репрезентував «революційну народну Україну»,

— оповіщення влади Установчих Зборів,

— «вибори Виконного (так у тексті. — Д. Я.) Комітету Установчих Зборів, який єдино може репрезентувати народню волю, а головним завданням має сформувати уряд, і йому доручити ведення боротьби проти гетьманщини»,

— «ми з демократичних загальних виборів, а тому ми законна влада»,

— «європейська психіка вже звикла рахувати лише те, що виходить з виборів»,

— «це створило б нову ситуацію в Україні і навколо неї».

«Організацією уряду, — стверджував Шаповал, — універсалом, одним фактом, що другий уряд є законний, ми помішали б всі карти гетьманщини і німецької реакції»[291].

«Зійшлося членів Установчих Зборів менше, — писав автор цитованих мемуарів, — ніж ми сподівалися — всього 50—60[292]. Я пригадую: Швеця, Шрага, Пшеничного, Ксендзюка (с-ра), Янка, Щадилова. Майже всі були с-ри, з с-д. — Б. Мартос. Здається, дехто був з комітетів