Читати книгу - "Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
У «Епосі про Гільгамеша» потоп відбувається задовго до безпосередньо головної історії. Вижити вдалося тільки Утнапішті — завдяки тому, що він побудував корабель, на якому врятував усе живе.
Навантажив його всім, що мав я,
Навантажив його всім сріблом, що мав я,
Навантажив його всім золотом, що мав я,
Навантажив його всім живим, що мав я,
Підняв на корабель всю родину, весь рід мій,
Звірину степову й худобу, підняв всіх майстрів я[82].
Проте на відміну від Ноя, Утнапішті насамперед вантажить золото й срібло, про які в біблійній оповіді навіть не згадується. Тому якщо в «Епосі...» місто зображується як місце захисту від «зла за мурами», то логічним здається і первинно позитивне ставлення до багатства. З огляду на те, що багатство зосереджено саме в місті. Зрештою, і Гільгамеш отримав частину своєї слави тим, що вбив Хумбабу, — коли, окрім усього іншого, він ще й отримав багатство у вигляді деревини зрубаних кедрів.
Приборкування дикого зла й прообрази невидимої руки ринку
Повернімося ще раз до олюднення дикого Енкіду, тобто до процесу, який, маючи хоч трішки фантазії, можна сприймати за первозародок принципу невидимої руки ринку, а отже, й паралелі з однією із центральних схем економічної теорії.
Енкіду був непереможним страховиськом для всіх людей, нищив їм урожай, перешкоджав полювати, не давав обробляти землю. Словами одного із потерпілих мисливців:
Страшусь його я, підступитись не смію!
Я вирию ями — він їх засипле,
Я пастки наставлю — він їх понищить,
Звірину степову мені з рук забирає,
Він мені в степу не дає трудитись![83]
Хай там як, після його олюднення настає кардинальна зміна:
Пастухи вночі спочивали.
Левів долав і вовків змагав він —
Великі пастирі спали:
Енкіду — на варті, муж невсипущий[84].
У результаті окультурення, «доместикації» Енкіду людство приборкало неконтрольоване дике й хаотичне зло, яке раніше принципово лише шкодило й працювало проти добробуту міста. Енкіду нищив (зовнішню, за мурами) діяльність міста. А згодом його загнуздали, відтоді він воює на боці цивілізації проти природи, природності, природного стану речей. Цей момент має дуже важливу для економістів інтерпретацію. Енкіду робив шкоду й ніхто не міг його перемогти. Проте з допомогою пастки це зло вдалося перенаправити в інше русло, і тепер воно активно допомагає цивілізації.
Ідеться, звісно ж, про образ поганої «в-родженої» природи людини (наприклад, егоїзм, піднесення власних інтересів над інтересами ближнього). Енкіду не можна перемогти, проте його можна використати для служіння добру. Схожий мотив прочитується і в словосполученні, яке виникне тисячоліттями пізніше, і його навіть неекономісти вважатимуть основоположною ідеєю економіки: невидима рука ринку. Інколи простіше чорта — тобто зло — запрягти в плуг, аніж з ним боротися. Замість того, щоб генерувати величезну енергію для боротьби зі злом, краще використати його власну енергію для досягнення потрібних нам цілей; побудувати на бурхливій річці млин замість того, щоб марно намагатися перекрити потік. Точно так діяв і
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи», після закриття браузера.