Читати книгу - "Відьомські війни"

часто сперечалися. Вона була старша, а значить в магічному плані краще обізнана, ніж молодша сестричка. Причина наших сварок не лише магія, а й боротьба за першість, визнання батьків. Аманда завжди хотіла бути краще, і випереджати на крок попереду будь-якого суперника, включно з власною сестрою. В неї доволі жорсткий характер. Тобто багато рис в неї від батька м’якість, ніжність, вразливість. Дуже багато рис від мами: стійкість, завзятість, наполегливість, і здається ці риси беруть гору над іншими. Лише Стівен і Дон частіше від усіх бачать Аманду з батькових рис характеру. Хоча, Стівен знає і приймає свою дружину з усіма недоліками.

Ще одна риса, за яку мабуть важко витерпіти мою сестричку, її гострий язичок. Більшість речей, які траплялись зі мною у дитинстві, вона критикувала, мовляв так реагують лише слабаки. Свій пошук реліквії, вона спокійнісінько сприйняла. І неодноразово виказувала своє невдоволення на мою реакцію, щодо власного пошуку. Аманда ж знала на скільки умови її пошуку кращі за мої, і все одно не втрималась від коментарію.

Сестричка зачинила двері, сіла на канапу. Вона встигла окликнути маму, і з нетерпінням очікувала її появи, як і я.

Мама виглядала приголомшливо гарною. Високі підбори, червона атласна сукня, підібране волосся і легкий макіяж. Все дуже пасувало їй. У свої 40 з гаком років вона виглядає занадто вже гарною. Ми з Амандою зовнішню не дуже схожі на маму. Тобто є певні риси, такі як овал обличчя Аманди, мій лоб, та підборіддя. На жаль здається все. Наша з сестрою зовнішність багато в чому нагадує батька. Він також має темно сірі очі, чорняве волосся. В Аманди воно більш темніше, ніж моє. Очі в неї більш виразніші, тонка лінія губ і невеличкий ніс. Для всіх у школі, вона завжди була красунею № 1. Купа прихильників щодня оббивала поріг нашого будинку, намагаючись запросити цю міс гордість на побачення. Про мене теж говорять, ніби я досить гарненька, тільки от моє вилиці не надто вже до вподоби. Вони у мене не надто виразні. Проте очі за формою точна копія батькових. Я ж також маю темне волосся, середньої довжини. Мама рідко дозволяла нам носити коротке волосся. Можливо тільки у дитинстві. Вона завжди бажала створити такий собі міфічний образ відьми з довгим волоссям.

Отож мама, зараз сповнена чарівності і шарму. В неї довге біляве волосся, натурального кольору. І головна особливість за допомогою якої їй вдалось причарувати батька — зелені очі. Спускаючись до нас, вона здивовано глянула у мій бік. Ніхто ж не очікував на моє повернення.

Мама підійшла і з радістю та полегшенням обійняла мене. Від неї віяв легкий аромат парфумів нотки цитрусів, кориці, бергамоту. Напевно похід в ресторан, заплановано більше, ніж на дві персони. Радість від мого повернення осяяла обличчя мами. Це додало їй ще більшої привабливості.

Аманда, продовжувала посміхатись, від неї можна очікувати буд-якої несподіванки.

— Не хочу порушувати ідилію, та дехто не знайшов реліквії.

Вона сказала про реліквію ніби найважливішу річ у світі. В дверях почувся стукіт, я відчула знайому енергетику. Тато і Стівен якраз вчасно з’явилась на порозі. Обидва одягнуті в нові чорні смокінги, та з вишуканими букетами червоних для мами, і темно рожевих для Аманди, троянд. Спочатку чоловіки не помічали мене. Обидва з захопленням дивились на власних дружин. Я ж стояла поруч мами і вперше за багато років проживання під цим дахом відчула себе зайвою. Я сумувала весь час за домом. Стінами з таким знайомим кольором, просякнутими спогадами нашого з Амандою дитинства. Килимом, меблями, навіть маленьким дрібничкам, що нагадували б мені про домівку. Важко передати сум за батьками, сестрою, Дон і Стівеном. Навіть Дзвіночок, яка часто заважала варити усілякі зілля своїми пустощами, постійно була в моїх думках. Повернувшись додому, я помічаю своїх рідних таких радісних. Вони замість того щоб сумувати продовжували жити власним життям, ніби нічого не сталося. Ніби вони 2 місяці тому не випровадили мене у невідомий та далекий Пінс. Такі думки заполонили мою голову. Я не хотіла так думати, але чомусь думала.

Батько разом зі Стівеном підійшов і обійняв мене. Тато чомусь дуже радів, напевно подумав, що я знайшла реліквію. Стівен навпаки привітав.

— Не сподівався побачити тебе так скоро, ти впоралась із завданням дуже блискавично.

Аманда ж підійшла до чоловіка, і прошепотіла щось йому на вухо. Він одразу ж з розумінням глянув на мене.

— Чому твій пошук завершився невдачею? — перепитала мама.

Відповісти на запитання означає пригадати усі події, що сталися зі мною у Пінсі. Я намагалася скоротити розповідь. Передати основні події дуже чітко. Спочатку довелось згадати приїзд містера Барнерсома, його неймовірну зацікавленість в купівлі маєтку. Потім Лорейн і кав’ярню, кафе, міні-пекарню. Згадати ніч нападу банди, виклик привидів. Знайомство з Клер та Нейтаном, її безмежну закоханість у хлопця. Хотілось розповісти про пані Кемс, Саманту. Ці дві жінки зацікавлять будь-кого своїм життєвим шляхом. Довелось пропустити їхні історії, і якомога більше звернути увагу на особистість Клер. З моїх слів Клер здавалась усім неймовірною. Приваблива, струнка темношкіра дівчина мого віку. З довгим шовковистим волоссям. Зазвичай волосся розпушене і без жодної зачіски. Легкий макіяж підкреслює здоровий вигляд обличчя, без косметичних недоліків. Походить з давнього заможного відьомського роду. Сама мешкає у власному розкішному маєтку Рейнольдс. Усі родичі дівчини померли. Принаймні найближчі батьки і бабуся. В неї є опікун, і чоловік не надто контролює свою підопічну. Нейт прозвучав лише раз на початку розповіді. Його я намагалась оминути. Моїми очима Клер видалася дуже потужною і сильною відьмою з темним напрямком магії.

Аманада відразу засумнівалась у силі Клер, і щось почала шепотіти Стівену на вухо. Такий жест роздратував мене. Зараз моя родина вся у святковому одязі сидить у вітальні, спокійнісінько слухає неприємну історію моєї можливої смерті. Сестричка як завжди бере почуте під сумнів, і коментує усе разом зі Стівеном.

Я ж намагаючись зберігати байдужість, тому продовжую розповідати. Пропускаю першу зустріч у кафе, конфлікт із-за Нейта, переходжу відразу до чаювання в маєтку Рейнольдс. Необхідно передати побільше деталей. Незвичний аромат зілля із дзвіночка, його новий смак. Те як зілля почало діяти, спричиняючи невеличкі незручності і так до поступової втрати свідомості. Хвилювання заполонило моє тіло, кожний звук здавався тоді рятівним. Він ніби доводив, що я ще жива. Темрява почала проникати у підсвідомість. Світ водночас зник і разом з ним будь-яка надія на повернення.

Під час розповіді я намагалась спостерігати за рідними. Пригадати найстрашніші години власного життя