Читати книгу - "Відьомські війни"

дуже важкувато. Мама суворо стримувала будь-які емоції. Важко щось сказати про неї. Вона виглядала, як незнайомка, яку змусили послухати моторошну історію. Мій батько стримував гнів, і безпорадність. Він явно хотів захистити свою маленьку Меган від такого розвитку подій. Аманда ж нічого не говорила. І це вже хороший знак. Нарешті вона припинила шепотіти Стівену усілякі «важливі думки».

Натомість я недооцінювала її проникливість. З моїх слів можна подумати, ніби Клер напала на відьму, що володіє іншим напрямком магії. Ось основна причина такого вчинку. Аманді ж розбіжність у напрямках магії здалось замало.

— Скажи будь-ласка, чому ти так розлютила цю Кейт?

Мабуть за інших, умов я не відповідала сестрі. Як би ми були з нею віч-на-віч я все одно б приховала правду, ось тільки зараз на мене очікувально дивиться уся родина. Напевно, вони мають право знати усе.

— Кейт вважає, ніби я хочу відбити у неї хлопця.

— Сестричко, не очікувала такого від тебе!

Тільки таких зауважень мені не вистачало. Нічого подібного.

— Я нікого не відбивала. У Клер манія на рахунок Нейтана і все. Здається, про це знав увесь Пінс, окрім мене.

Обговорення історії не зайняло багато часу. Батько прийнявся опікувати мене, і вирішив що надалі такої небезпеки необхідно уникати. Мама ж навпаки оточила своєю турботою. Мабуть вирішила пом’якшити гострі кути між нами, створені після останньої зустрічі. Я залишилась у вітальні з татом, решта метушливо кудись поділась. Мама відпустила Стівена і Аманду в ресторан. Їх допомога в цей момент зайва. З одного боку таке рішення дуже потішило мене. Аманда не буде коментувати пошук реліквії. З іншого Стівен єдиний хто розуміється на темній магії. Клер використала зілля дзвіночок таким чином, що світлий напрямок магії навряд чи зможе застосувати. Розчарування від неможливості поговорити зі Стівеном заполонило мене, створивши пригнічений настрій. Хоча зізнаюсь настрій і так не супер. Аманда доклала до цього руку. Здавалось 4 роки назад, наші з нею стосунки змінились. Вона отримала те що так давно хотіла — першість. Закінчила школу з відзнакою, знайшла реліквію, одружилась з красенем у 18 років, народила чудову дочку, у магічному плані стала сильнішою. Ні, я не заздрю своїй сестрі. Як так можна. Навпаки я раділа за неї. Після тріумфу у її житті, наші суперечки майже зійшли на нівець. Вона перемогла у змаганні, що створила сама. Звичайно часом, коли в неї не надто добрий гумор, можна почути декілька уїдливих слів. Але це буває так рідко, що я майже забула про нестерпний характер сестрички. Чому вона завелась тепер, незрозуміло. Можливо побоялась, що в очах батьків, я трішечки виросту завдяки пошуку реліквії. Нехай розслабиться і перестане жалити своїми словами, адже я з тріском провалила пошук, повернулась майже без багажу і так дрібничка ледь не померла. Відчуття, ніби я повернулась у конфліктне минуле, знову зіпсувало настрій. Поки мій батько щось розповідав, історії родини, її зв'язок і прості закляття здатні захистити від нападу. Розумію його, таким чином намагається захистити мене. Поки на кухні чутно якийсь гуркіт. Я ж невдячна, відмовляюсь слухати будь-які поради і насолоджуюсь безпекою дому. За останні місяці, я нарешті вдома. Тато ніжно обіймає мене, продовжуючи розповідати усілякі історії, зміст яких не дуже зрозумілий: захисні закляття, родинний зв'язок.

Від такого неочікуваного уроку рятує мама, що виходить з підносом у руках.

На металевому підносі, стоїть сріблястий чайник, домашнє печиво, чай з м’яти та меліси. Побачивши піднос у її руках, я раптово замерла.

— Ні, дякую в жодному разі більше не буду пити чай.

Мама побачила мою реакцію, піднос опинився на невеличкому столику, і вона зникла десь на кухні, так непомітно, як і з’явилась. Натомість замість чаю мені запропонувала склянку молока. Гірше бути не може, тому я неохоче взялась за напій. Отруїти вдома, ж ніхто не збирається. Після декількох ковтків, почала відчуватись слабкість, біль у м’язах, неточність зору, запаморочення, все злилось в єдину купу. Дивно їсти чомусь не хотілось, хоча за цілісінький день я майже нічого путнього не їла. За звичайних обставин, я мабуть вмирала б з голоду, і не виходила з кухні. Але зараз інша ситуація адреналін поступово, покидав моє тіло, я починала розслаблюватись. Повертаючись, у темряву. Вона знову очікувала мене.

Мама додала снодійного, до молока. Спеціальний відвар, який інколи нам давали за неспокійного сну. Пригадую цей нудотно солодкий смак. Я ж відразу відчула його у молоці, але чомусь продовжила пити, можливо краще знову зануритись в темряву.

Наступного ранку, я відкрила очі у власній кімнаті. Приємне здивування від почутого муркотіння в ногах. Дзвіночок калачиком згорнулась внизу ліжка. Вона не надто часто навідувалась до мене у кімнату. ЇЇ улюбленицею стала Аманада. Потім все змінилось, сестричка одружилась і перестала мешкати в будинку. Тоді Дзвіночок обрала собі іншу улюбленицю. Звичайно нею стала не я, а Дон, що народилась через деякий час. Та все ж Дзвіночок звикла спати з Амандою, тому частенько вона засинала в моїй кімнаті.

Я полегшено зітхнула, зілля подіяло дуже добре. Жодних кошмарів, взагалі ніяких сновидінь. Нічого. Краще вже повна відсутність снів, ніж кошмари.

Я тихенько встала з ліжка, кішка не повинна прокинутись, нехай відпочиває. Попрямувала до ванної, сподіваючись що батьки сплять. Поки нікого не видно, я перевела себе до ладу. Мама завжди вчила бути гарною. В її розумінні слідкувати за собою. Вмиватись, чистити зуби, розчісувати волосся, доглядати нігті. Відьма має бути не лише сильною, а й здоровою. Гігієна на першому місті. Депресія не відмовка в догляді за собою. Впевнена, якби не подібне виховання там у Пінсі, я б перетворилась на міні-монстра, з нечесаним волоссям, брудним обличчям. Адже більшість часу, я дійсно перебувала у подавленому настрої.

Я відчинила двері ванної кімнати і швиденько виконала усі ранкові процедури: прийняла душ, розчесала волосся, вмилась, почистила зуби. Потім повернулась до кімнати Дзвіночка, як і не було. Мабуть вийшла через відчинені двері. Я ж поспішаючи до ванної кімнати, забула причинити двері повністю.

Необхідність вибирати одяг, трішки підвищила настрій. Я відчинила шафу, і побачила купу знайомих речей. Чомусь відразу пригадалась Клер. Вона одягнута дуже добре у сукні, коктейльного типу, наряди стилю вінтаж і кежуал. Мешканці Пінсу не дотягують до цієї розкішної дівчини.

Я вирішила одягнути тоненькі джинси. На вулиці не надто спекотно, тому можна дозволити собі таку дрібничку. І синю футболку, з ґудзиками.

Розчесала ще раз волосся та заплела собі невеличкий колосок. Аманада не любила коли я ходила з розпущеним волосся, так