Читати книгу - "Вбивство у «Східному експресі»"

вбила собі в голову дістати подробиці злочину «з перших уст», щоб написати про це доньці. — Пуаро ще раз роззирнувся. — Гадаю, нам тут більше нічого робити. Повертаймося до мсьє Букa.

Розділ восьмий

Викрадення у сім’ї Армстронґів

Вони застали мсьє Бука, коли той саме доїдав омлет.

— Я подумав, що було б краще, коли б у вагоні-ресторані одразу ж подали обід, — сказав він. — Після цього там приберуть, і мсьє Пуаро зможе провести допит пасажирів. У той же час для нас трьох я замовив обід у купе.

— Чудова ідея, — сказав Пуаро.

Оскільки ні лікар, ні мсьє Пуаро ще не зголодніли, вони швидко пообідали, і вже коли вони пили каву, мсьє Бук зачепив тему, що займала їхні думки.

— Eh bien? — запитав він.

— Eh bien, я визначив особу потерпілого. Я знаю, чому йому довелось терміново покинути Америку.

— Хто він?

— Ви пам’ятаєте статті про дитину Армстронґів? Це чоловік, який убив маленьку Дейзі Армстронґ, Кассетті.

— Тепер пригадую. Обурлива історія, хоча я не пам’ятаю деталей.

— Полковник Армстронґ був англійцем, кавалером ордена Вікторії[42]. Він був наполовину американець, оскільки його мати була дочкою В. К. Вандер Голта, мільйонера з Волл-стрит. Він одружився з дочкою Лінди Арден, найвідомішої американської трагічної актриси того часу. Вони жили в Америці й мали одну дитину, доньку, яку обожнювали. Коли дівчинці було три роки, її викрали та оцінили її повернення в нечувану суму. Не втомлюватиму вас усіма тонкощами цієї справи. Я дійду до того моменту, коли, заплативши величезну суму, двісті тисяч доларів США, знайшли тіло дитини, що була мертва не менше двох тижнів. Публічне обурення дійшло до точки кипіння. Але далі стало ще гірше. Місіс Армстронґ чекала ще одну дитину. Після пережитого шоку вона передчасно народила мертву дитину та сама померла. Прибитий горем чоловік застрелився.

— Mon Dieu[43], яка трагедія! Тепер я все згадав, — сказав мсьє Бук. — Якщо мені не зраджує пам’ять, то там була ще одна смерть, так?

— Так, нещасна французька чи швейцарська няня. Поліція була переконана, що вона знала щось про злочин. Вони відмовлялися повірити в її істеричні заперечення. І, нарешті, у пориві відчаю, бідна дівчина вистрибнула з вікна й померла. Пізніше знайшли докази того, що вона була абсолютно невинна, зовсім не причетна до злочину.

— Страшно навіть думати про це, — сказав мсьє Бук.

— Приблизно через півроку Кассетті заарештували як ватажка банди, що викрала ту дитину. Вони застосовували ті ж методи й раніше. Якщо їм здавалося, що поліція може напасти на їхній слід, вони вбивали полоненого, ховали тіло й продовжували тягнути якнайбільше грошей, поки злочин не викривали. Хочу, щоб ви чітко зрозуміли, мій друже. За все відповідав Кассетті! Але завдяки величезному багатству, що він накопичив, і таємній владі, яку він мав над різними людьми, його виправдали на підставі якоїсь формальної неточності. Та попри те натовп його б таки лінчував, тому цей розумник дав драпака. Тепер я розумію, що сталося. Він змінив своє ім’я і покинув Америку. Відтоді він став джентльменом удачі, подорожував за кордоном і жив з ренти.

— Ah! Quel animal![44] — Голос мсьє Букa сповнився щирої відрази. — Я не шкодую про те, що він помер, зовсім!

— Згоден з вами.

— Tout de méme[45], необов’язково було вбивати його на Східному експресі. Є ж інші місця.

Пуаро ледь усміхнувся. Він зрозумів упередженість мсьє Букa в цій справі.

— Тепер ми повинні поставити собі таке запитання, — сказав він. — Чи це вбивство — робота банди суперників, яку Кассетті обскакав у минулому, чи акт особистої помсти?

Він розповів про те, що виявив на обвугленому клаптику паперу.

— Якщо моє припущення правильне, то листа спалив убивця. Чому? Тому що там згадувалося прізвище Армстронґ, що є ключем до цієї загадки.

— Чи якісь члени сім’ї Армстронґ ще живі?

— Цього, на жаль, я не знаю. Здається, я пригадую, що читав про молодшу сестру місіс Армстронґ.

Пуаро продовжив розповідь про спільні висновки, до яких дійшли вони з доктором Константіном. Мсьє Бук пожвавився, коли почув про розбитий годинник.

— Здається, це дає нам точний час скоєння злочину.

— Так, — сказав Пуаро. — Дуже зручно.

У його тоні прозвучало щось недомовлене, і обидва чоловіки зацікавлено глянули на нього.

— Ви казали, що своїми вухами чули, як Ретчетт розмовляє з провідником за двадцять перша?

Пуаро розповів, що тоді сталося.

— Ну, — сказав мсьє Бук, — це принаймні доводить, що Кассетті, або Ретчетт, як я продовжуватиму називати його, точно був живий за двадцять перша.

— За двадцять три перша, щоб бути точним.

— Отже, о дванадцятій тридцять сім, скажімо це офіційно, мсьє Ретчетт був живий. Принаймні є хоч один достовірний факт.

Пуаро не озвався. Він сидів, задумливо дивлячись перед собою.

Постукали в двері, увійшов офіціант.

— Вагон-ресторан вільний, мсьє, — сказав він.

— Ходімо туди, — сказав мсьє Бук, підводячись.

— Можна супроводжувати вас? — запитав доктор Константін.

— Звичайно, мій любий лікарю. Якщо мсьє Пуаро не заперечує?

— Ні, ні, звичайно, не заперечую, — сказав Пуаро.

Обмінявшись люб’язностями: «Après vous, Monsieur»[46] «Mais non, après vous»[47], вони вийшли з купе.

Частина друга

Свідчення

Розділ перший

Свідчення провідника спального вагона

У вагоні-ресторані все було готове.

Пуаро і мсьє Бук сиділи по один бік стола. Лікар сидів через прохід.

На столі перед Пуаро лежав план вагона «Стамбул—Кале» з іменами пасажирів, позначеними червоним чорнилом.

Паспорти й квитки лежали збоку на купі. Також там були папір для письма, чорнило, ручка та олівці.

— Чудово, — сказав Пуаро. — Можемо відкривати нашу слідчу комісію, не зволікаючи. Думаю, спочатку потрібно взяти свідчення у провідника вагона. Ви, напевно, щось знаєте про цього чоловіка. Який у нього характер? Чи можна покладатися на його слова?

— Маю запевнити вас, що так. П’єр Мішель працює в компанії вже понад п’ятнадцять років. Він француз, живе неподалік Кале. Дуже добропорядний і чесний. Однак не дуже розумний.

Пуаро з розумінням кивнув.

— Добре, — сказав він. — Покличмо його.

П’єр Мішель став трохи впевненішим, проте все ще дуже нервував.

— Сподіваюся, мсьє не подумає, що з мого боку була