Читати книгу - "Відірвана від коренів"

ложці ліктем і підкинула в повітря деяку масу і отримала величезну червону смугу варення, яке проповзло весь шлях вниз по красивому кремовому шовку.

Останнє домоткане плаття я тепер тримала в моєму комоді. Кожен день після того, як він чаклував наді мною, я йшла нагору, де боролася з бальною сукнею, перетягуючу мої груди, вилізала з мереж і головних уборів, розсіюючи ювелірні шпильки по підлозі, а потім одівала м'який вживаний літник і домоткану сорочку, яку я тримала випраною і чистою. А потім йшла на кухню, щоб спекти хліб, і відпочивала біля теплого каміна, і поки він готувався, очищала плями попелу і муки з моїх спідниць.

У мене знову з'явилося достатньо часу і енергії для нудьги. І я навіть не пробувала взяти ще одну книгу з бібліотеки. Замість цього я сіла за шиття, хоч і ненавиділа його. Шила я до тих пір, поки не осушувала своє тіло від енергії щоранку, створюючи нові сукні, і думала, що я могла би порвати кілька суконь і зробити з них щось менш непотрібне: вишити скатертину, можливо, або носові хустки.

Кошик для білизни стояв пустий всередині шафи у моїй кімнаті: у вежі не було нічого, що потребувало би шиття, крім моїх власних суконь, які я до сих пір була похмуро рада залишати порваними. Але коли я відкрила його, то побачила на дні клаптик паперу, на якому було щось написане сажею з деревного вугілля і рукою мого друга з кухні.

Ви боїтеся: не бійтеся! Він вас не зачепить. Він тільки хоче, щоб ви красиво виглядали. Він не подумає про те, щоб подарувати вам що-небудь, але ви можете взяти прекрасне плаття в одній з його кімнат для гостей і перешити його під себе. Коли він покличе вас, заспівайте йому щось, або розкажіть якусь історію. Він хоче компанії, але ненадовго: приносьте йому їжу і уникайте його, якщо можете, і він не буде бажати від вас більшого.

Ці слова були би безцінні раніше, якби я відкрила кошик і знайшла їх у першу ніч свого перебування тут. Тепер я стояла, тримаючи записку, згадуючи, як його голос накладається на мій, підхоплює заклинання і тягне з мене силу, яка драпірує мене в шовки і оксамит. Я була неправою. Він взагалі не робив нічого подібного з іншими дівчатами.

Розділ 3

Я провела майже всю ніч у ліжку без сну, відчай огортав мене знову і знову. Але вихід з вежі не став легшим тільки тому, що я хотіла його ще більше. Я зробила похід до великих дверей наступного ранку, і спробувала підняти величезний брус, який замикав їх, незалежно від того, наскільки смішною була ця спроба. Але, звичайно, я не змогла зрушити його з місця навіть на чверть дюйма.

Внизу, в коморі, за допомогою довгої ручки сковорідки, яку я використала як важіль, я підняла велику залізну кришку, яка закривала яму для сміття і подивилася вниз. Глибоко внизу червонів вогонь; там не було ніякого проходу. Я поклала залізну кришку на місце з певним зусиллям, а потім почала шукати прохід, постукуючи по стінах обома долонями, у кожному темному кутку, шукаючи деякі шпарини, чи написи. Але як не намагалася, не знайшла нічого; а потім ранок кинувся вниз по сходах до мене небажаним золотим світлом. Я повинна була готувати сніданок і віднести тацю до моєї загибелі.

Коли я поклала тарілки з їжею, яйця, тости, я озирнулася і знову подивилася на ніж, поблискуючий сталевим лезом, з ручкою, направленою до мене. Я користувалася ним для нарізання м'яса; і знала, як швидко це відбувалося. Мої батьки щороку вигодовували свиню. Я допомагала робити ковбаси, тримала відро для крові, але думка вкласти ніж в людину була неймовірною. Так що я не уявляла собі цього. Тільки поклала ніж на тацю, прикрила салфеткою і пішла нагору.

Коли я увійшла до бібліотеки, він стояв біля підвіконня спиною до мене, і його плечі були жорсткі і напружені від роздратування. Я механічно розставила посуд, одну тарілку за іншою, поки на таці не залишилося нічого, крім ножа, прикритого салфеткою. Моє плаття було заляпане вівсянкою і яйцем; наступав момент, коли потрібно буде сказати…

— Закінчуйте з цим, — сказав він, — і підніміться наверх.

— Що? — сказала я, байдуже. Ніж був під серветкою, заглушаючи решту моїх думок, і пройшла хвилька часу, перш ніж я зрозуміла, що була помилувана.

— Ви виросли і раптово оглухли? — зірвався він. — Перестаньте метушитися з тарілками і забирайтеся геть. І не висовуйте носа з покоїв, поки я не покличу вас.

Моє плаття залишилося забрудненим і зім'ятим, а загибель переплутаних стрічок відкладалася — він навіть не обернувся, щоб подивитися на мене. Я схопила тацю і вибігла з кімнати, не потребуючи більше ніяких слів. І побігла вгору по сходах, відчуваючи себе майже пташкою, яка літає — без цієї страшної втоми, яка тягла мене за п'яти. Я вбігла до кімнати, зачинила за собою двері, і, зірвавши з себе шовковий наряд, переоділася у моє домоткане плаття, і опустилася на ліжко, обійнявши себе з таким полегшенням, як дитина, яка уникла прочуханки.

А потім я побачила на підлозі тацю, на якій лежав ніж, голий і блискучий. Ох, якою дурною я була, коли навіть подумала про це. Він був моїм паном, і якби з жахливої випадковості я його вбила, мене, безсумнівно, засудили би до страти, і можливо моїх батьків теж. Вбивство не було порятунком; краще було просто кинутися у вікно.

Я навіть повернулася і подивилася на вікно, щоб уявити це, і аж тоді побачила, за чим Дракон спостерігав з такою огидою. З хмарою пилу позаду до башти наближався загін озброєних людей. Посередині була