Читати книгу - "Ромео і Джульєтта, Вільям "

c2">мамка і П’єтро.

 

О няню дорога!

Ну що, зустріла? Відішли слугу.

 

Мамка

Чекай нас коло брами, П’єтро.

 

П’єтро виходить.

 

Джульєтта

Ну, дорога моя... Сумна ти, боже!..

Хоч би й були твої звістки сумні,

Ти весело їх передай; коли ж

Ти з добрими прийшла сюди звістками,

То музики солодкої не псуй,

Не грай її мені з обличчям кислим.

 

Мамка

Стомилась я... дай трохи відпочину...

Ох, кісточки болять! Ну й прогулялась!

 

Джульєтта

Я віддала б тобі мої кістки,

Аби скоріш ти новину сказала.

Ну, говори ж! Ну, нянечко, кажи!

 

Мамка

Ісусе! Що за поспіх? Постривай!

Чи ти не можеш трошки потерпіти?

Ти ж бачиш, що звести не можу дух...

 

Джульєтта

Не можеш дух звести? Проте ж ти зводиш,

Щоб повісти, що дух звести не можеш.

Адже слова оці багато довші,

Ніж звістка та, з якою зволікаєш.

То добра звістка чи лиха? Скажи!

Лише на це дай відповідь хутчій,-

Подробиць я терпляче почекаю.

Ну, заспокой мене! Лиха чи добра?

 

Мамка

Ех, та й вибрала ж ти собі ні те ні се!.. Не знаєш, як треба вибирати чоловіків. Ромео... Ото не бачили! Правда, хоч з обличчя він і кращий за інших чоловіків, а проте ноги такої, як у нього, ні в кого з чоловіків не знайдеш!.. А щодо руки, ходи і стану, то хоч про них багато й не скажеш, а проте вони вищі за всякі порівняння. Не скажу, щоб він був цвіт чемності, але ручуся тобі, він лагідний, як ягнятко. Ну, йди ж своїм шляхом, дівчатко, та шануй бога! А що, в нас уже пообідали?

 

Джульєтта

Ні, ні! Таж все це знала я й раніш...

А шлюб наш як? Що він сказав про нього?

 

Мамка

Як голова болить! Ой голова!

Тріщить, неначе хоче розламатись,-

На двадцять розривається шматків.

А тут ще й спина... Ох, і бідна спина...

Красненько дякую, ти ж безсердечна,-

Мене загнала трохи не до смерті!

 

Джульєтта

Пробач, однак я щиро вболіваю,

Що ти нездужаєш. Ах, няню люба...

О люба, люба нянечко, скоріше

Скажи ж мені, що передав коханий?

 

Мамка

То слухайте ж: коханий ваш сказав,

Як чесний чоловік, шляхетний, добрий...

Я присягаю вам... Де ваша мати?

 

Джульєтта

Де мама?.. Як то де? Звичайно, вдома;

Де ж бути їй?.. Як дивно ти говориш:

«Сказав він так, як чесний чоловік,-

Де ваша мати?»

 

Мамка

Люба синьйорино!

Іще й кипить! Ну, ну! Оце якраз

Припарка на мої кістки недужі!

Тоді сама влаштовуй власні справи!

 

Джульєтта

Та годі вже! Ну, що ж сказав Ромео?

 

Мамка

Чи відпускають нині вас на сповідь?

 

Джульєтта

О так.

 

Мамка

То до отця Лоренцо йдіть:

Там в келії чекатиме жених,

Щоб нині вже собі за жінку взяти.

Ач, кров одразу збіглась до обличчя.

Пашить, мов жар,- це від моїх новин!

Ідіть до церкви. В мене інший шлях:

Драбину принесу, щоб міг ваш любий,

Стемніє ледь, до пташечки своєї

Залізти у гніздечко. Вам то радість,

Мені ж - важкий тягар. Та прийде час -

Вночі тягар нав’ючать і на вас!

Я на обід іду. Ви ж поспішайте.

 

Джульєтта

Спішу до щастя! Нянечко, прощайте!

 

Виходять.

 

СЦЕНА 5

 

 

Келія брата Лоренцо.

Входять брат Лоренцо й Ромео.

 

Брат Лоренцо

Хай небо шлюб оцей благословить,

Щоб потім нас не покарало горем!

 

Ромео

Амінь, амінь! Нехай приходить горе,-

Не зможе переважити воно

Тієї радості, що за хвилину

Переживу я серцем біля неї.

З’єднай лиш нам святим обрядом руки,

Й хай прийде згубниця кохання - смерть,

Аби я встиг назвать її своєю!

 

Брат Лоренцо

Бурхливі радощі страшні, мій сину,

Бо часто в них бурхливий і кінець.

Їх смерть у торжестві, вони ж бо гинуть,

Як порох і вогонь, у поцілунку.

І найсолодший мед гидким здається,

Бо надто вже солодкий. Він псує

Надмірністю своєю апетит.

Люби, та міру знай, і ти найдовше

Любитимеш. Хто надто поспішає -

Спізняється, як той, що зволікає.

 

Входить Джульєтта.

 

Ось і вона! Така легка нога

По плитах цих ще зроду не ступала.

Коханці про́йдуться по павутинці,

Яка літає літом у повітрі,

І не впадуть. Так, суєта легка!

 

Джульєтта

Добривечір, духовний отче мій!

 

Брат Лоренцо

За нас обох подякує Ромео.

 

Джульєтта

Я і його вітаю, бо інакше

Нема за що складать мені подяку.

 

Ромео

Джульєтто люба! Коли в тебе в грудях

Від щастя серце б’ється так, як в мене,

І можеш краще виявити радість,

Знайди слова, яких мені бракує,

І всолоди повітря навкруги

Ласкавим подихом своїм, нехай

Мелодія чудова слів твоїх

Змалює те блаженство чарівне,

Яке ми відчуваєм в цю хвилину.

 

Джульєтта

Любов багата ділом - не словами,-

Й пишається собою без прикрас.

Той, хто свої скарби злічити може,

Той лиш жебрак. Але моя любов

Така велика й так зросла безмежно,

Що я злічить не можу й половини

Її скарбів...

 

Брат Лоренцо

Ходім! Святий обряд

Благословить вас. Я ж бо вас тепер

На самоті нізащо не покину,