Читати книгу - "Люба моя Лісистрато, Андоніс Георгіу"

вихід — обмежитися тутешніми сортами, рятувати те, що ще можливо порятувати, інакше — ми пропали...

НАУКОВЕЦЬ: Усе зовсім не так.

ПАН АНДРЕУ: Я кажу те, що знаю. У моєму садку чужинці непотрібні.

НАУКОВЕЦЬ: А якщо якийсь прибулець таки опиниться?

ПАН АНДРЕУ (жорстко): Вирву з корінням.

НАУКОВЕЦЬ: І до криниці?

ПАН АНДРЕУ: До криниці??

НАУКОВЕЦЬ: Я запитую, чи потім ви кидаєте вирвані рослини до своєї криниці?

ПАН АНДРЕУ: Звісно, ні! З якого дива?.. Якщо таке стається, спалюю чи... на гній викидаю.

НАУКОВЕЦЬ: А криниця?

ПАН АНДРЕУ: А що з нею?

НАУКОВЕЦЬ: Ви ж розумієте, про що я?

ПАН АНДРЕУ: Розумію?

НАУКОВЕЦЬ: Коли ваша криниця пересохла?

ПАН АНДРЕУ: Ого, багато років тому, ви тоді, певно, ще на світ не народилися, а я вже топтав землю, але коли це сталося, достеменно не пригадаю.

НАУКОВЕЦЬ: Тобто таки пересохла?

ПАН АНДРЕУ: Це ви так стверджуєте.

НАУКОВЕЦЬ: Ви ж її замурували. Навіщо?

ПАН АНДРЕУ: Може, тому, що пересохла?

НАУКОВЕЦЬ: Знущаєтесь із мене? Раніше я намагався отримати від вас певні дані...

ПАН АНДРЕУ: Ви і так їх маєте, нащо було мене запитувати?

НАУКОВЕЦЬ: Скажіть, що сталося? Лише правду!

ПАН АНДРЕУ: Я вже вам казав, що з правдою у мене складні стосунки. Та не лише в мене. Істина, дорогенький мій, якщо можна так сказати, то — велика шльондра.

НАУКОВЕЦЬ: Шльондра?

ПАН АНДРЕУ: З’являється лише там, де є зиск, обирає лише переможців...

НАУКОВЕЦЬ (уриваючи на півслові): У вашій криниці є останки?

ПАН АНДРЕУ: Ви справді чекаєте, що я відповім на це запитання?

НАУКОВЕЦЬ: Тоді, під час заворушень, хтось кидав до вашої криниці тіла (пауза) чи, можливо, ви сам і кидали?

ПАН АНДРЕУ (продовжує з іронією): Ви говорите з дідом і хочете, щоб він пригадав, що сталося п’ятдесят років тому? (двозначно) Знаєте, чого лише тоді я не робив?

НАУКОВЕЦЬ (розгнівано): Я розумію, що, хоч, як видно, ви і маєте постійно справу з трупами, згадати, те про що я запитую, непосильне завдання. То Ви відповісте?

(пауза)

(рішуче) Отже, підсумуймо. (крутить нервово в руках клубок, говорить, наче резюмуючи все сказане до того, наголошує кожне слово) Згідно з нашими даними, в означений час у цій місцевості містилися кинуті напризволяще трупи. Я не звинувачую вас особисто, що ви заподіяли смерть цим людям...

ПАН АНДРЕУ (холодно, з відсутнім виразом обличчя, змотуючи клубок): Як люб’язно з вашого боку.

НАУКОВЕЦЬ: Наш свідок стверджує, що ви до цього не причетні...

ПАН АНДРЕУ: Ну якщо це навіть свідки стверджують, тоді я спокійний!

НАУКОВЕЦЬ: ...молодий чоловік, молода жінка, певно, його дружина, двоє їхніх дітей, іще одна жінка, літня, ймовірно, бабуся. (пауза) Маєте що сказати?

ПАН АНДРЕУ (іронічно): Про що? Чи була вона їхньою бабусею?

НАУКОВЕЦЬ: На Бога, пане, ми ж говоримо про людей! Вам усе одно?

(пан Андреу мовчить і продовжує змотувати клубки; схоже, що це той клубок, який розмотав його співбесідник)

НАУКОВЕЦЬ (розлючено): У вашій криниці є останки цих людей?

(пауза)

Наразі йдеться про відповідальність, йдеться про те, чи ви посприяєте пошуковим роботам?

ПАН АНДРЕУ: Про відповідальність?

НАУКОВЕЦЬ: За це ніхто не має відповідати?

(пан Андреу мовчить)

НАУКОВЕЦЬ: Ви взагалі чуєте, що я вам кажу?

ПАН АНДРЕУ: Я взагалі-то вас слухаю вже з годину, але мене не цікавить, ні що вам сказали, ні що ви з цього приводу думаєте, ні чого потребуєте.

НАУКОВЕЦЬ: Іншими словами, нам не порозумітися.

ПАН АНДРЕУ: Найімовірніше.

НАУКОВЕЦЬ: Дуже шкода!

ПАН АНДРЕУ: Не варто!

НАУКОВЕЦЬ: Шкодую через те, чим це може обернутися для вас.

ПАН АНДРЕУ: Про мене не турбуйтеся.

НАУКОВЕЦЬ: Ми ж про людей говоримо, про наших співгромадян.

ПАН АНДРЕУ: Іще один вислів, який мені ніколи не подобався. Існують важливіші речі, чи не так?

(Науковець нічого не відповідає і збирається йти)

ПАН АНДРЕУ: Щасливої дороги!

НАУКОВЕЦЬ: Я повернуся.

ПАН АНДРЕУ: Я завжди на місці.

НАУКОВЕЦЬ: Ви вчителювали, я очікував від вас...

ПАН АНДРЕУ: Біологія завжди була моєю слабкістю. Хай до якої школи мене скеровували, я скрізь розбивав сад.

НАУКОВЕЦЬ: І виключно з тутешніми сортами.

ПАН АНДРЕУ: Лише з ними. І навчав дітей любові до наших рослин.

НАУКОВЕЦЬ: Наші, ваші, їхні... Ваша улюблена біологія вчить, що всі організми, які існують на планеті Земля, походять від одного спільного предка, іншими словами, утворюються зі спільного генофонду.

ПАН АНДРЕУ: Ваш останній спільний у планетарному масштабі предок, знаєте, коли з’явився? Приблизно три з половиною мільйона років тому. Чи не забагато води спливло звідтоді?

НАУКОВЕЦЬ: Найголовніше те, що він існував. All life is from an egg.

ПАН АНДРЕУ: Латинською — Omne vivum ex ovo.

НАУКОВЕЦЬ: Очікувано, ви знаєте цю думку. Одна з фундаментальних наукових теорій: усе життя походить з одного яйця.

ПАН АНДРЕУ: Так, цікава думка. Але існують й інші!

НАУКОВЕЦЬ: Наука чітко висловлюється щодо цього.

ПАН АНДРЕУ: Аж ніяк! Кожен у різні часи використовував і продовжує використовувати її відповідно до своїх інтересів. Ваша наука не є панацеєю. Значення має лише те, яку позицію воліє зайняти кожен із вас, що він вважає важливим, якого рішення зрештою він дійде.

НАУКОВЕЦЬ: І яке ж ваше остаточне рішення?

ПАН АНДРЕУ: Будь-що завезене ззовні становить небезпеку для тутешньої екосистеми, для нас. (пауза) Якби я міг власноруч, одне за одним повиривати...

НАУКОВЕЦЬ (перериває його): А ви завжди все порівнюєте з квітами?

ПАН АНДРЕУ (індиферентно): Думайте, що хочете...

НАУКОВЕЦЬ: Я притримуюсь інших поглядів.

ПАН АНДРЕУ: Жодного сумніву.

НАУКОВЕЦЬ: Тепер щодо криниці...

ПАН АНДРЕУ: Знову ця криниця?

НАУКОВЕЦЬ: Вона не пересохла.

ПАН АНДРЕУ: Я цього й не казав.

НАУКОВЕЦЬ: Ви самі її замурували.

ПАН АНДРЕУ: Можливо. І тепер ви хочете її розмурувати. Через щось, що сталося багато років тому. І чого ви доможетеся після чималих зусиль? Крім того, що зруйнуєте сад.

НАУКОВЕЦЬ: Пане Андреу, вам ідеться про рослини, мені — про людей.

ПАН АНДРЕУ: Я кажу про наш садок. Що є важливішим, хай вирішують інші.

НАУКОВЕЦЬ: Зрештою ваш сад є... (пауза)

(Пан Андреу здивовано дивиться на нього)

Сліпуче біле світло. Атмосфера змінюється. Сцена наче «випадає» з плину подій. Починає говорити пан Андреу, наче презентуючи рослини, а в паузах говорить Науковець, один голос мовби підхоплює інший. Останнім звучить голос Науковця.

ПАН АНДРЕУ: Базилік, герань, крокуси, дика лілія, бугенвілія, лавр, розмарин, плющ, кінські боби, суничник великоплодний, жасмин, дикий виноград, калюжниця болотяна, лимонне дерево, люцерна, мушмула, верба, олеандр, орхідея, слива декоративна, гранат, самосил, зопник кіпрський, лаванда широколиста, лаванда вузьколиста, шавлія, шафран, арабський жасмин, нарциси, папороть,