Читати книгу - "Пастка для Бродського, Джулія Ромуш"

Розділ 9

********************************************************************

Я вже п'ятнадцять хвилин бігаю біля входу в офіс. Козел, який же він козел! Я не можу заспокоїтися, мої нерви просто на межі. Розриваюся від бажання залетіти в його офіс і вмазати йому по його самовдоволеній пиці  або просто взяти себе в руки й піти додому. Так, так, тобі потрібно заспокоїтися, він твій начальник. Краще цієї роботи ти нічого не знайдеш. Ха, на столі або на дивані ... Потрахаємося, закріпимо договір... Охоронець дивиться на мене як на божевільну. Все-таки розвертаюся і йду від офісу. Зараз ще викличуть поліцію. Головне, коли я напівроздягнена, готова на все сиділа у себе вдома і спокушала цього ідіота, він просто розвернувся і пішов. Яка ганьба, я була готова провалитися крізь землю...  

І головне - обнюхала себе з ніг до голови, ноги обмацала, можливо запах якийсь, чи ноги колючі,  прокляття — все добре, але він просто розвернувся і пішов. А тут так просто - "розсувай ніжки малятко, трамвайчик хоче в депо"... Ага, біжу і спотикаюсь!  

Мене всю трясе від злості. Найбільше мене дратує те, як на мене, діє цей чоловік - він мене притягує, внизу живота все стискається... І просто хочеться бути з ним. Але ось так? Просто нахабно та різко, як з повією? З дівчиною, яку викликав на годину?  

Вже трохи заспокоюючись, я розумію, що і сама дров наламала. І дупою перед ним крутила і з голими цицьками закрилася в кабінеті. Чорт, так зганьбитися  перед начальником... Напевно, він подумав, що я цього тільки й хотіла. І головне, чому він ще тоді не сказав хто він? Навіщо були ці ігри? Але, з іншого боку, значить він хотів мене побачити ще раз? Співбесіду повинна була проводити тільки Наталя Борисівна, а він вже був у залі, він чекав на мене там.  

Тепер я вже думаю, що якби я не прийшла  в такому вигляді, все могло б бути по-іншому. Відчуваю в цій фірмі у мене будь ще ті проблеми. Одне тільки радує - я зустріла там Алінку, мою подругу.  

Я прийшла додому після обіду, зла, мене все ще трусить від нервів. Нагодувала свого пухнастого чоловіка, прийняла гарячу ванну і  пішла вибирати наряд на завтра.  

Мій вибір зупинився на сукні, чорного кольору, трохи виріз на грудях. Я пару разів перевірила, щоб виріз не підвів мене, такої ганьби більше не переживу.  

Вранці, швидко зібравшись, я вже бігла до офісу. Я спізнювалася, твою ж  мати! Перший день на роботі й вже запізнююся. Начальниця, яка мене не дуже-то й любить, попередила, щоб я прийшла вчасно. Намагаюся трохи бігти, нога все ще трохи ниє і не дає бігти на повну силу.  

Я забігаю в хол будівлі, боковим зором бачу, що ліфт вже починає закриватися, швидко встигаю вставити руку в стулки ліфта. Моя переможна посмішка відразу ж сходить з мого обличчя... Знову цей самовпевнений гівнюк! Він оцінює мене поглядом, на мені пальто і я хапаюся руками за краї, щоб ще більше ним прикритися. Його усмішка не говорить мені нічого хорошого. Але тікати вже пізно, не хочу показувати йому, що я його боюся. Я заходжу в ліфт і чіпляюся ногою, і в наступну секунду я вже лечу головою вниз ... Але сильні чоловічі руки ловлять мене. Бачу погляд, який просто насміхається наді мною.  

- Олеся Ігорівна, бачу все-таки проблема не у взутті? У Вас проблема з ногами?  

Що??? Вибухаю просто за секунду.  

- Вам не подобаються мої ноги?  

Ліфт зупиняється, йому час виходити. Але він на секунду зупиняється, нахиляється до мого вуха і тихо вимовляє:  

- Ваші ніжки шикарні, Олеся Ігорівна! Особливо добре вони будуть виглядати, коли я покладу Вас на стіл і закину їх собі на плечі! - Трохи закушує мочку  мого вуха і  виходить. Ліфт закривається, а я просто шокована. Що це було, ТВОЮ МАТИ?  

Я стою просто в ступорі, напевно, вже хвилини три, двері ліфта просто відкриваються і закриваються на моєму поверсі, а я ніяк не можу повернутися в реальний світ. Просто тупо дивлюся в одну точку і не можу змусити себе зробити хоч крок. 

**********************************************************************************

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍