Читати книгу - "Доньки-матері, або як (не) завагітніти від зятя., Нонна Задніпряна"

– Ну вибач, я не знав…

Олька помітно повеселішала: їїї все ж таки не надурили! Вона повернула телефон:

– Дякую… вибачте…

– Та чого там…– Кіра невизначено махнула рукою,– Не люблю розповідати про болячки…

Доки дорослі спілкувалися, хлопчики швидко наїлися і прямо за столом почали дрімати, поклавши свої русяві голівки на клітчасту скатертину. 

Кіра викликала два таксі – для себе і для Аліка з його сім’єю. Першої прибула машина, яка мала везти Кіру. Алік відчинив дверцята і допоміг Кірі всістися:

– Завтра ми з Кариною їдемо вибирати весільну сукню і ресторан. Поїдеш з нами, татку?

Кіра весело подивилася йому у вічі. Алік свої очі вдвів.

– Завтра не можу… В мене консультація для першого курсу.

– Невже весь день?

– Та ні…– Алік знизав плечима, – з десятої до тринадцятої десь…

– Ладно, забудь…

Олька, що стояла поруч, уважно ловила кожне їхнє слово. Кіра це розуміла, тому замість того щоб сказати “поговоримо вдома”, теж знизала плечима.

– Тоді, набери після консультації, татку, може ми тебе десь підберем… Ну, добре бувай…

Вона захлопнула дверцята і машина поїхала.

За півгодини Кіра сиділа у себе в кабінеті з цигаркою в одній руці і телефоном в іншій. Поки не повернувся Алік, вона мала зробити з десяток дзвінків. Кіра поспішала…