Читати книгу - "Мама для дочки рятівника , ліліанаа"

Розділ 11

Ейворі сіла поруч і показала мені свою ніжку на якій був сильний синець. Я опустився перед нею на коліна і торкнувся її ніжки від чого вона її забрала.

 - Пробач, сильно болить? - вона кивнула головою і склала ручки разом на грудях.

 - Я візьму мазь і помажу, щоб швидше пройшло. - я піднявся і пішов у ванну. Відкрив тумбу і взяв мазь та бинт, повернувся в кімнату й глянув на її засмучене обличчя. Я підійшов до неї і взяв її ніжку та поклав на своє коліно, я поцілував її синець на ніжці нижче коліна.

 - Це щоб не сильно боляче було - вона легко посміхнулася. Я наніс мазь на синець та перемотав бинтом, щоб вона не розмазала її скрізь. Коли я закінчив, то допоміг їй встати.

 - Принцесо, ти вечеряла?

 - Ні, Лінда не захотіла готувати бо чекала тебе - сердито промовила вона, я сів перед нею навпочіпки і взяв її за ручки.

 - Тоді зараз підемо і разом приготуємо, що забажаєш - вона посміхнулася і торкнулася своїм носиком мого. Ми пішли на кухню і стали готувати піцу.

Приготуванням тіста і нарізанням овочів зайнявся я, але Ейворі теж пробувала замісити тісто. Вона з ніг до голови була в борошні, в принципі як і я. Я поставив піцу у духовку і глянув на Ейворі.

 - Принцесо, мені треба подзвонити до одного мого товариша, а я тобі мультик включу - вона посміхнулася і поки я включав їй мультик і одночасно набирав номер Алекса. Я притиснув телефон до вуха і коли зрозумів, що трубку він взяв відразу почав тараторити шукаючи мультик

 - Алексе привіт, це Дженкінс. Маю роботу для тебе, я тобі скину дані одної дівчини і зроби так, щоб в майбутньому вона ніде не працювала нянею. Вона кричала та штовхала мою дитину - я знайшов мультик і включив його, поцілував Ейворі у волосся - Дивись мультик, а тато зараз поговорить з другом. - я відійшов до вікна і продовжив розмову з Алексом. - Я не хочу, щоб чиясь дитина постраждала як моя, у Ейворі не маленький синець на нозі, коли та пихнула її на сходинках. - мовчання, чому він мовчав? Алекс це саме та людина якій рот закрити неможливо.

 - Картере, я не Алекс - тихо випалив жіночий голос і я отетерів, я глянув до кого подзвонив і прокляття, це була Авенір. 

 - Авенні, пробач. Я випадково набрав тебе, твій номер поряд з номером Алекса і як в наслідок я промахнувся і подзвонив до тебе. Пробач, що потурбував. - і знову вона мовчала, вже б виклик завершила.

 - Як Ейворі? - я глянув на дочку яка сиділа уважно дивилася свій мультик

 - Думаю краще, мазь наніс і перебинтував. - мовчить. Якщо вона завжди буде так довго мовчати, я не знаю як говорити з нею.

 - Передай їй привіт від мене - я посміхнувся і підійшов до Ейворі.

 - Принцесо, тобі привіт від Авенір - дівчинка заплескала в долоні і взяла в мене телефон.

 - Привіт Авенір, приїжджай до нас на піцу. Ми самі її з татом готуємо. - я посміхнувся веселощам дочки і почув голос Авенір.

 - Я думаю, що вам краще вдвох з татом. Я іншим разом до вас приєднаюсь. - посмішка Ейворі зійшла з її обличчя і вона віддала мені телефон.

 - Вона засмутилася твоїй відмові і тому віддала мені телефон.

 - Бувай Картере, мушу йти.

 - До зустрічі, Авенні. - і почув, що вона завершила виклик. Я підійшов до Ейворі.

 - Не засмучуйся, вона ж пообіцяла, що іншого разу до нас приєднається. - вона склала ручки на грудях і надула щічки. Я поцілував її у чоло і піднявся. 

АВЕНІР

Я не розумію чому, але мене так розізлило те, що якась дівка підняла руку на Ейворі. Як взагалі так можна? Вона ж зовсім крихітка.. Коли Картер сказав, що я її засмутила своєю відмовою в мене мов органи перевернулися. Я так не хотіла засмучувати цю дівчинку, я до неї відчуваю якусь приязнь. Я стояла біля вікна і тримала телефон в руках, так хочеться поїхати і побачити як дівчинка буде посміхатися, а не буде сидіти засмученою.

Я набрала до Девіда, він відразу взяв слухавку.

 - Привіт, сестричко. Щось сталося? - почула я голос брата і зрозуміла, як вже скучила за ним.

 - Привіт, Девіі. Не зовсім, просто потрібна деяка інформація.

 - Я тебе слухаю. - я глибоко вдихнула і видихнула

 - Мені потрібна домашня адреса Картера. - швидко випалила я і чекала відповіді Девіда.

 - Ти ж пам'ятаєш, що я тобі казав?

 - Пам'ятаю.

 - Для чого тобі цей чоловік? У нього дитина є, тобі справді потрібен чоловік з дитиною? - я мовчала, а що йому казати. Він всеодно на своєму стоїть, він завжди знаходив щось у моїх хлопцях, щоб я з ними не зустрічалася.

 - Девіі, адресу будь ласка. - я почула його важкий видих.

 - Скину повідомленням. 

 - Дякую, братику. - я легко посміхнулася, мов він побачить це. Після завершення виклику я майже відразу отримала повідомлення від брата з адресою Картера. 

Через 15 хвилин я стояла перед дверима його будинку і вагалася натиснути на дзвінок. Я почула сміх Ейворі і автоматично натиснула на кнопку дзвінка. Її сміх стих, я почула кроки Картера і ось переді мною відкрилися двері.

 - Авенір? - здивовано оглянув мене Картер, Ейворі підійшла до Картера з перебинтованою ніжкою і посміхнулася коли побачила мене.

 - Привіт. - нервово промовила я і дивилася на чоловіка

 - Не стій, проходь. - Картер відступив і я пройшла. Я стала дивитися на нього, як і він на мене.

 - Принцесо, йди на кухню. Ми зараз прийдемо. - дівчинка пішла на кухню і ми залишилися самі.

 - Ти ж приїхала не до мене, ти приїхала до моєї дитини.

 - Так, все вірно. - від його тону в мене всі слова мов поперек горла стали.

 - Що ти хочеш від неї? Для чого ти це робиш? Вона кидається до кожної жінки яка проявляє до неї турботу, хочеш в щент її знищити? - я зробила крок до нього і торкнулася його міцніх грудей.

 - Картере, я не хочу нічого поганого для неї, навпаки лише всього хорошого. Я зараз тут, щоб просто побачити посмішку на її обличчі. Дозволь мені зараз залишитися тут.. - я опустила голову

 - Ходімо на кухню - я глянула на нього і попрямувала за ним на кухню. Коли ми зайшли то обоє засміялися з Ейворі яка сиділа на підлозі абсолютно вся в борошні, ймовірно вона хотіла його забрати зі столу, але все пішло не по плану.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍