Читати книжки он-лайн » Підліткова проза 🌟🌍👧 » Підкорись мені, дівчинко, Ванда Кей

Читати книгу - "Підкорись мені, дівчинко, Ванда Кей"

98
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 13 14 15 ... 85
Перейти на сторінку:

 – Якщо ти хвилюєшся, то знай – мені батько дав гроші, я планував зустрітися з другом, а він не зміг прийти. Ну, що вирішено?

– Так, так. Денисе, ось тут є сукня, яка їй дуже пасує. Правда, Поліно?, – Оля натхненна вчинком Дениса. – Ось, дивись тут, я зараз тобі покажу.

Оля тягне за руку Дениса до стійки з одягом.

– Поліно, ми вже йдемо на касу!, – обертається вона на мене, обравши ту сукню, яка мені дуже сподобалася. Під час примірки цієї сукні я поділилася з нею, що хотіла б цю річ мати у своєму гардеробі.

Оля, підходить до мене, залишивши Дениса на касі, показуючи мені жестом шлях до примірочної.

– Пройди, подруга в комірчину, зніми брудний одяг, я зараз принесу тобі обновку, – тоном, який не терпить заперечення, вимовляє серйозно Оля. 

Мені залишається тільки смиренно виконувати її вказівку. Але мені так неприємна вся ця ситуація. Якби можна було взяти в них сукню на деякий час, щоб тільки без пригод дістатися рідного дому, а потім повернути назад сюди, в магазин. Ясна річ – це божевільна думка. Але, мій не зовсім ще дорослий мозок, будує такі ілюзії. Прийдеться відкинути їх убік. Треба дорослішати. Скоро на мене чекає абсолютно нове доросле життя і я не маю права ступати в нього з дитячими помислами.

Я одягаю нову сукню. У моїх руках пакет зі старою спідницею і майкою, які тимчасово прийшли в непридатність. Ми залишаємо магазин тепер уже втрьох, маючи намір закінчити нашу прогулянку, абсолютно задоволені тим, що впоралися зі складним завданням. Прощаючись із продавцями крамниці, в якій нам довелося так затриматися, можна  помітити на їхніх обличчях легкий слід тріумфу – покупка відбулася, вони виконали свій обов'язок.

– Може, відзначимо цю справу? Дівчата, пригощаю вас коктейлем, – пропонує Денис, не збираючись залишати нашу компанію.

– Здорово, підкріпитися не заважає після такого стресу, – підтримує його Оля.

– Я не проти. Можна, тільки не довго, хвилююся про дідуся. Сьогодні магнітна буря, я чула по радіо повідомлення. А він завжди погано переносить такі дні. Не бажано залишати його одного недовго.

– Все буде добре. Треба обмити твою обновку, бо буде погано носитися, – з полегшенням констатує Денис, забираючи в мене з рук пакет зі старим одягом.

 

1 ... 13 14 15 ... 85
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Підкорись мені, дівчинко, Ванда Кей», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Підкорись мені, дівчинко, Ванда Кей"